Любов до рослин була винесена з Львівської дослідної станції садівництва де пройшла частина мого дитинства. Назавжди залишились в пам’яті безмежні сади куди ми дітворою ходили немов у джунглі, величезна кількість різноманітних доступних фруктів та ягід, екзотичні  дерева з табличками на латині, розкішні клумби, кольорові поля айстр. До цих пір є загадкою, що видивлявся в середині кожного тюльпану місцевий агроном перед тим як на плантації зрізати мені чергову квітку для шкільного букету.  Повними сонця, сміху та веселощів пам’ятаються дні колективного, спільного з батьками, як працівниками станції, збору врожаю яблук.  І перші власні досліди задля того, щоб отримати чудо, зроблене власними руками.

Осередок наукової та культурної діяльності дослідної станції був розміщений в колишньому панському маєтку. Красивий, накритий черепицею, двоповерховий будинок з колонами серед чудового парку.  Рано навесні, як тільки зійшов сніг, серед дерев, обабіч доріжки, з-під мокрого опалого листя появились впевнені, стрімкі листочки якоїсь рослинки. Це мене дуже здивувало та зацікавило, адже більше нічого ще не зеленіло.   Зразу ж було вирішено пересадити цю «травичку»  у горщик та розмістити на вікні, щоб мати змогу поспостерігати за нею зблизька. Моїй радості та здивуванню не було меж коли поміж листочками винирнув пуп’янок, а через певний час на високому стеблі розцвіла білосніжна пахуча квіточка. Я тоді не знала, що трохи кволенька, але така дорога для мене квіточка, називається нарцис і не розуміла, що сама назавжди стала полонянкою свого захоплення.