При вирощуванні розсади колись давно було помічено один цікавий факт. Полягав він в наступному.

Насіння густо сіялось в маленький ящичок, а коли рослини підростали, найкращі пікірувались в індивідуальні стаканчики. Пересаджені рослини до певного періоду гарно розвивались, а далі зупинялись в рості. Здавалось би, що хотіти – їж, пий скільки хочеш, але ніякі суперпідживлення зсунути їх з мертвої точки не могли. А ось ті слабші рослини, які залишились в розсадному ящику, і де об’єм землі на одну рослину був навіть меншим, ніж у тих, що опинились в індивідуальних стаканчиках, поступово доганяли в рості, а далі і переганяли своїх на перших порах сильніших братів. Звичайно, своєчасна перевалка розсади в стаканчики більшого об’єму дала б позитивний імпульс для подальшого розвитку рослин, але в умовах квартири все втикається рамки обмеженої площі на якій можна розміститись.

На основі таких спостережень в індивідуальні стаканчики практично нічого не саджаю. Перевагу віддаю методу вирощування розсади за якого в ящику необхідного об’єму одночасно вирощується декілька рослин. В такому випадку коренева система розсади має змогу тривалий час рости не зустрічаючи перепон для свого розвитку та на основі цього формувати гарну крону. Виявляється, це дуже важливий момент і умови в яких перебуває коріння впливають на те, яка у молодих рослин буде закладена програма розвитку. При вирощуванні розсади в ємності з малим об’ємом корінці в процесі росту в обмеженому просторі починають згинатись та загортатись у клубки. Розсада припиняє ріст, втрачає якість, оскільки отримує від коріння сигнал відсутності можливості для подальшого розвитку. Відповідно запускається програма на потенційно низьку врожайність. Вивести рослину з цього стану досить складно. Після посадки в ґрунт, закручене, переплетене коріння мало продуктивне, може відмирати, розсада погано приживається та розвивається, а відповідно відстрочується період виходу врожаю.

27 січня 2016р., (t: +2.1 / +3.5 0С)