Правильно підібрані посівні ємності є важливою ланкою в процесі вирощування якісної розсади. Тому про контейнери в які буде висіватись насіння необхідно подбати заздалегідь. Основними вимогами до розсадних ящиків є:

• низька теплопровідність (коріння не перегрівається / переохолоджується та не потерпає від перепаду температур).
• світлонепроникність (у більшості культур під впливом світла коренева система погано розвивається).
• жорсткі стінки та основа, що запобігає рухливості ґрунту та травмуванню коріння під час переміщення контейнера. При вирощуванні таких культур як перець, баклажан, гарбузові розриви коріння взагалі недопустимі, оскільки призупиняється розвиток розсади.
• достатній об’єм.

Також необхідно згадати про наявність дренажних отворів для витоку надлишків води. Враховуючи вище перелічене, найкращим вибором будуть спеціально змайстровані для вирощування розсади дерев’яні ящики з піддонами.

В мене їх, на жаль, нема, а розсаду виростити треба. Тому по магазинах підшуковую контейнери різних об’ємів, висотою 6-12 см з твердої, бажано непрозорої пластмаси. Якщо стінки світлопроникні, вистеляю їх чорним целофаном. Щоб він не сковзав і з ним було зручно працювати, по мірі настилання, закріпляю його прищіпками для білизни, які знімаю після заповнення ящика ґрунтом.

Щоб уникнути заливання підвіконня поливною водою, дренажні отвори не роблю. Замість цього на дно розсадного ящика викладаю шаром в 1-2 см подрібнені органічні рештки (солома, сіно, тирса), вони будуть виконувати дренажну функцію.

Улюбленим способом вирощування розсади культур, які погано виносять пересаджування, є застосування  паперових циліндрів. Роблю їх із газети, складеної в декілька шарів. Спочатку підшукую твердий циліндричний предмет, це може бути скляна пляшка чи якась баночка із бажаними діаметром. Далі нарізаю паперові смужки ширина яких буде дорівнювати висоті майбутнього стаканчика і обмотую їх навколо циліндричного предмета. Закріпляю степлером чи клеєм край паперової смужки по висоті і обережно знімаю конструкцію з основи. Отримані циліндрики щільно, один біля одного, виставляю в застелену поліетиленовим пакетом будь-яку водонепроникну цупку ємність з рівним дном та невисокими бортиками. Після того, як в циліндри буде насипана земля, для надання їм додаткової стійкості, проміжки між ними ущільнюю згорнутим в трубочки папером.  Коли прийде час висадки, беру поліетиленовий пакет за кінці та легко дістаю з ємності всю розсаду. Залишається тільки розмістити її в підготовлених посадкових ямках та разом з газетним стаканчиком присипати землею.

Пакети з-під соку, одноразові пластикові харчові контейнери, картонні коробки та інші підручні ємності використовую не часто і лише для менш цінної розсади зі строком росту до 30-ти днів.

Готові касетні контейнери, як і індивідуальні стаканчики, також не мають постійної прописки і задіюються вряди-годи. З чим це пов’язано розповім згодом.

Не дуже мені подобається вирощувати розсаду в торфових горщиках.    Їх стінки активно поглинають і випаровують воду, внаслідок чого складно контролювати оптимальну вологість ґрунтового субстрату. До того ж, коренева система розсади, посадженої в землю з горщиком, погано проростала через торфові стінки. Через це розвиток рослин суттєво затримувався.

Якщо контейнери для вирощування розсади використовуються багаторазово, після того як вони звільняться, промиваю їх проточною водою та просушую під сонячним промінням.

Для кращої дезінфекції ємності можна обробити розчином марганцівки, мідного купоросу (0,5 ст. ложки на 2,5 л води) чи відбілювача на основі хлору в концентрації 1:9 або іншим підходящим антисептичним засобом. Але такі операції проводжу лише коли розсада мала ознаки інфікування.

27 січня 2016р., (t: +2.1 / +3.5 0С)