Рости, перчику, виростай

На автобусній зупинці дачного масиву вже не раз потрапляли у вуха безапеляційні твердження, що перець у нашому регіоні не росте. Посадив і сидить дубом, лишень марна трати сил, часу та грошей. Аргументовано переконати когось у неправоті за 10 хвилин до відправлення маршрутки можна лише кошиком стиглого, тугенького перцю, а от щоби ще й розповісти зацікавленим, як цього досягнув, часу необхідно в рази більше.

Абсолютно не стверджуємо, що все просто й легко, ґудзів дорогою також набили чимало. І в нас колись було, що посаджений перець сидів, як пришпилений, і ніяк не хотів рости. Зараз ще теж продовжуємо пошук більш ефективних підходів вирощування перцю. Учимось в інших, отримуємо власний досвід, загалом, продовжуємо рух до ідеального перцю, але доволі непоганий результат на сьогодні вже також маємо.

Не секрет, що основа хорошого врожаю закладається ще на стадії вирощування розсади.  Однак, наступний етап, а це висаджування розсади перцю,  також приховує немало «рифів», здатних звести мрії щодо хорошого врожаю нанівець. Як вони в нашому баченні виглядають і як їх обходимо, зараз розповімо.

Попередники у вітчизняному політикумі вічно винні у всьому поганому сьогодні. Аналогії в город також можна переводити. Але, насправді, передусім необхідно винити себе, якщо висадив розсаду перцю на грядку, яку перед цим займала картопля, помідори, баклажани, а не, наприклад, огірки, цибуля, чи капуста. Що багато говорити, це ж зрозуміло — родичі перцю до нього все найбільш смачне повиїдали та ще й залишили після себе в землі купу патогенних мікроорганізмів. За великої потреби по пасльонових грядках перець таки можна висадити, однак треба не полінуватися і восени після збору картоплі посіяти ріпак або редьку. У роботі із сидератами також є свій «підводний риф» і якщо навесні прикопали озимі культури протягом наступних 10–14 днів утримуємося від висадки розсади. Зумовлено це тим, що: перші два тижні органіка розкладається, а в ґрунті активно розвивається мікрофлора, яка посилено забирає із землі азот так необхідний для вегетації рослин, а потім уже навпаки, розпочинається процес виділення азоту.

Найгірший варіант — посадити перець після озимого жита, адже воно надовго залишає після себе в ґрунті речовини, буквально отруйні для перцю.

Про те, що під перець має бути відведена сонячна ділянка, навіть нема що й говорити. У затінку рослини також рости будуть, нехай із довгими міжвузлями, тонкими стеблами і цвісти будуть, тільки от рясним плодоношенням вони в такому стані не потішать.

На пісній, важкій, перезволоженій, кислій землі перець також рости не хоче. Йому подавай родючий, легкий ґрунт низької кислотності. Та це ще не все. Навіть у добривах перець є розбірливим і органіка у вигляді свіжого гною, як і мінеральні добрива із хлором, наприклад, хлористий кальцій, перцю теж не підходять. Отож, підбираємо максимально сонячну ділянку на яку попереднього сезону було внесено багато органіки й додатково заправляємо землю згідно з виробленою методикою,  враховуючи рекомендації Джейкоба Мітлайдера.

Фінальний етап підготовки ґрунту — профілактика можливих захворювань (а їх у перцю немало). Для цього збагачуємо землю міддю, використовуючи за поливну воду розчин мідного купоросу із розрахунку 5 г на 3 л води або через поверхневий полив грядки із розрахунку: рівненька столова ложка мідного купоросу на 10 л води, розхід — 1,5 л розчину на 1 м2 площі.

Прихильники органічних підходів рекомендують перед висаджуванням опустити коріння розсади в робочий розчин біопрепарату Фітоспорин-М. Можливо, це й ефективно, однак, що не практикували немає сенсу й обговорювати.

Порадами типу всипати в посадкову яму жменю попелу та 1 чайну ложку кальцієвої селітри, а ще цибулевого лушпиння і так далі не послуговуємося оскільки не вбачаємо в них доцільності, а шкода від таких недолугих рекомендацій може бути чимала, аж до повної загибелі розсади. Земля в нас попередньо достатньо заправлена і на початках перцю цього достатньо. Приживеться, піде в ріст, от тоді і будемо підживлювати та за потреби захищати. Коріння в перцю дуже ніжне, а після пересаджування ще і травмоване, для чого навколо нього створювати непередбачуване екстремальне середовище з елементами банального гниття. Колись давно сліпо послідували отаким, як виявилося, від балди взятим порадам, а вершки перцю взяли й почорніли. Особливо прикро було від того, що розсада того року вдалася напрочуд хороша, міцна й тут на тобі — такий ляп.

Не менш важливим для подальшого хорошого розвитку перцю є правильна посадка. Перець не володіє властивою для помідорів здатністю утворювати корені практично вздовж усього стебла. У нього, як у дерева, є коренева шийка, а тому ямку для висадки розсади перцю робимо такої глибини, щоби посадити рослини аналогічно тому, як вони росли в розсадному ящику. Ну хіба що можна на 0,5–1 см глибше, щоби прикрити ґрунтом придаткові корені, які сформувалися на стеблі майже біля землі. Ну ще зі скрипом можна дозволити собі підсипати земельки попід сім’ядолі. Якщо засипати стебло ще вище, перець довго не рухатиметься в ріст, а стебло може вразитися гниллю.

Перець висаджуємо на грядці у два рядки з інтервалом між рослинами в рядку 35 см. Цього якраз достатньо, щоби рослини відчували сусіднє дружнє плече, але не страждали від загущення.

Посадки ущільнюємо лише інколи й то так обережненько, культурами з короткою вегетацією (салат, редиска, рукола), розміщуючи зрідка, отак кілька рослин. А от кому не даємо спуску не перцевій грядці, так це кропові. Він лише здається таким лагідним, ніжним, особливо коли молодий, а насправді дуже швидко перетворюється на справжнього підступного загарбника, що пригнічує ріст дуже багатьох овочевих культур і перцю його компанія також не на користь.

На черзі ще один важливий аспект. От, якби й розсаду мали чудову, і ділянка відповідає всім вимогам, і посадили правильно, і те, і се, а перець сидить сиднем. І не росте, і не пропадає. Причина ховається в дрібних та постійно наростаючих механічних пошкодженнях отриманих рослинами унаслідок розхитування їх вітром, а також через стреси, заподіяні різкими перепадами нічних та денних температур. Палюче сонячне проміння також нещадний ворог. Молоденькі перчики дуже крихкі та ніжні створіння й надійний захисток для них обов’язково необхідно забезпечити. Хоча б на місяць, а ще краще півтора. Це потім, коли рослини зміцніють, розростеться коренева система їх можна сміливо відкрити світу, але не щойно посадженими і такими вразливими.

Найкращим рішенням є тимчасове накриття посадок перцю агроволокном, натягнутим на дуги. Послуговувалися таким накриттям не один рік і завжди отримували відмінний результат. Використовувати для цих цілей плівку абсолютно неприпустимо, особливо якщо тунель приземкуватий. Під нею за сонячної погоди щойно висаджений перець за добу перетвориться на сіно.

У цьому році розжилися гоноровим парничком під назвою «Пролісок». Доволі високий (1 м), надзвичайно зручний та простий у використанні плюс відмінна якість. Задоволені ним неймовірно. Якщо тепло — легко відкривається, похолодало — самотужки, без будь-якої сторонньої допомоги одна людина запросто впорається з завданням закрити все наглухо. Слід додати, що парничок зручний ще й тим, що дає змогу регулювати величину продухи. Є необхідність — відкинув агроволокно на 90 градусів, не треба стільки — відрегулюй скільки до вподоби. Товсте волокно надійно захищає рослини від пізніх приморозків і хоча «дихає», здатне зупиняти будь-які порухи вітру. Почали користуватися і зрозуміли, що треба буде прикупити ще мінімум парочку таких парничків і для інших теплолюбів.

Зазвичай висаджуємо перець наприкінці квітня. У цей період та ще й далі, протягом травня, нічні температури далеко не ідеальні для перцю. Вирішуємо, ну нехай, скажімо, дещо згладжуємо, цю проблему за допомогою пластикових пляшок наповнених водою та розкладених у міжрядді відразу після висадки розсади. Вдень під впливом сонця вода добряче нагрівається, а далі протягом холодної ночі потихеньку віддає тепло, підвищуючи температуру повітря всередині тунелю та зігріваючи рослини не тільки зверху, а і знизу (корені). А корені, стверджують спеціалісти — найбільш чуттєва до холоду частина рослини.

Та навіть якщо правильно висадили розсаду і відразу ж її накрили, створивши для неї тепло та затишок, перші 10–14 днів відчутних зрушень у рості спостерігатися не буде. Але ось у цьому випадку абсолютно не варто хвилюватися. Рослини не дрімають, а зосередили сили на відновленні та розширенні кореневої системи і, як тільки цей етап буде пройдено, молоденькі листочки знову появляться.

Щоби допомогти рослинам швидше адаптуватися до нових умов зростання через тиждень після висадки обприскуємо їх розчином стимулюючого препарату «Вимпел», або поливаємо розчином бурштинової кислоти із розрахунку 2 г речовини на 10 л води. Кожна рослина отримує 0,5 л такого розчину.

Усе, фундамент щедрого врожаю закладено, а чи вдасться досягти задуманого залежатиме від подальшого догляду. Як ми це робимо розповімо згодом.

11 липня 2018р. (t: +14,9 / +28,2 0С)

  

 

 

 

Вам також може сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.