Посуха – уроки виживання

Неймовірно, парадоксально, але наша озерна, лісова Волинь уже більше, як півтора місяці не бачила хорошого, животворного дощу. І що говорити за темні хмарки, які зрідка з’являються на горизонті — опадів вони практично не приносять. Помаячіли, поманили, у кращому випадку скупо капнули, туди-сюди й розвіялись. А сонце пече, жарить — 25–30 С0 вище нуля стало нормою. За таких температур випаровуваність різко підвищується, а без поповнення запасів вологи дощами, земля щодень усе глибше зневоднюється.

Найбільш прикро, що бездощів’я припало на весняний період і цьогоріч літо завітало до нас уже з кінця квітня. На початку травня сіяли й садили вже в майже суху землю. Під капусту, перець, огірки, кукурудзу щедро клали компост: пахучий, жирний, повний дощових черв’яків. Він хоч якоюсь мірою сприяв тривалішому утриманню в землі вологи, яка так необхідна цим культурам. Однак запаси компосту не безмежні і для іншої городини його давали значно менше. Стільки — не стільки, але без внесення органіки було б взагалі сумно. Коренеплоди і бобові цим добром повністю обділили.

Через брак ґрунтової вологи посіяне насіння довго проростало, а сходи отримували нерівномірні. От оці кущики картоплі вже треба мульчувати, бо кущі швидко розкладаються, а поруч колись щось має ще зійти. Літній часник також здивував. Посадили його 05.04. Перші росточки появились уже 15.04, але на цілу грядку довжиною 4,5 м їх було зо два десятки. У перших числах травня почали розгортати землю щоби розібратись у проблемі. Може зубки згнили, чи знищені шкідниками. Виявилось, що нікуди вони не пропали й нічого поганого з ними не сталось. Просто лежать собі, як лялечки, у сухій землі та чекають сприятливої пори. Часник почав сходити лише після проведення регулярних поливів, але знову ж таки маємо один уже великий, а інший від горшка два вершка.

З морквою взагалі попали в скруту. Її насіння й так погано сходить, а тут ще й, як на лихо, посіяли дражоване. Поливаєш — поливаєш, а кольорові бусинки все одно стирчать із розмитої землі. Ніяк та оболонка розмиватися не хоче. Намучились, води стратили тьму-тьмущу, а на виході декілька росточків. Краще було б усе пересіяти. Рішення прийнято однозначне й категоричне: надалі ніякої дражованої моркви.

Не солодко прийшлось і гороху. Йому подавай прохолоду і вологу, а тут усе навпаки. Наші можливості водозабезпечення не є безмежними, а тому приходиться виставляти прерогативи. Що поробиш, але горох у першу десятку не попав. Зрозуміло, що таким пишним та врожайним, як би міг бути, він не виріс. Під кінець, навіть, бідака, не мав сили провести останню хвилю цвітіння. Квіти завмерли не утворивши плоду, хоча зовсім без урожаю не залишилися.

 

Аналогічно із редискою. Не для неї такі умови. Якби лишень покладалися на новий сорт Суперстар, редискою ласувати б не прийшлось, а так перевірений сорт Джоллі знову підтвердив свою заслужено високу репутацію. Сіяли ще сорт Вайт Брекфаст від ТМ Свитязь із білими, видовженими коренеплодами, на 2/3 довжини, заглибленими в землю з добре розвинутою кореневою системою. Сорт вартий уваги, адже продемонстрував хорошу стійкість до високих температур та браку вологи. Рослини досить потужні, листовий апарат добре розвинутий. Редиска росте велика, вагою 40 г, довжиною біля 16 см, завдяки чому забезпечується висока врожайність. Не втрачаючи харчових характеристик коренеплоди можуть набирати 75 г. М’якуш щільний, соковитий без надмірної гостроти. Першу продукцію отримали вже через 23 дні. Зі збором врожаю можна не поспішати, оскільки Вайт Брекфаст характеризується високою польовою стійкістю. Сорт Джоллі на фоні гігантських коренеплодів сорту Вайт Брекфаст дивиться якось скромненько.

 

Та найбільше сподобався гібрид Глорієт від Агріматко (виробник Саката, Японія). От де посухостійкість! З урахуванням того, що посіяли її під самісіньку спеку (02.05) і полили лише один раз ввечері напередодні збору, рослини протягом усієї вегетації мали прекрасний тургор і швидко розвивались. Таким феноменальним, як для редиски, властивостям гібрид завдячує тоненьким, але чисельним корінцям, розмішеним на кореневому хвостику. Листовий апарат середньої потужності. Коренеплоди привабливого вигляду, вагою 25–27 г, однорідні, округлі, іноді дещо продовгуватої форми, червоно-рожевого кольору. Завдяки тому, що ріпка на 2/3 величини заглиблена в землю й добре притінена листям, м’якуш не перегрівається на сонці, має соковиту і хрустку текстуру та помірну гостроту. Хоча виробник пропонує вирощувати гібрид під накриттям, навіть без цього через 25 днів після появи сходів, отримали у відкритому ґрунті врожай, вартий найвищих похвал.

До продукції торгової марки GL SEEDS (Грін Лайн Насіння) уже давно ставимось упереджено й купляємо її вкрай рідко, адже вже не вперше зіштовхувались із фактом обманутих сподівань через невідповідності того що виросло реальним характеристикам сорту. Ось ще один прикрий випадок уже із редискою сорту Ігрок. GL SEEDS черговий раз щось переплутала й очікуючи ідеально округлу чи округло-овальну, червоно-малинового кольору редиску чималою масою у 25–35 г, отримали манюнькі, тоненькі, довгенькі з пальчик, червоні з білим кінчиком редисочки, які навіть і близько не схожі на редиску сорту Ігрок. Ну нехай би не той сорт, але хоча б редиска, як редиска, а так просто жаль затраченої праці.

Щоби зібрані коренеплоди добре зберігалися, їх миємо, вкорочуємо гичку, не зачіпаючи хвостика, перекладаємо в пластиковий пакет та кладемо в холодильник. У такому стані редиска може лежати не втрачаючи харчових характеристик до 2-х тижнів.

Для запобігання надмірному випаровуванню вологи з ґрунту, провели мульчування всіх грядок. І хоча ця процедура за нашої агротехніки вирощування городини є обов’язковою, у цьому сезоні здійснили її з особливою ретельністю. Використовували все, що вдалося роздобути: минулорічне сіно, опале листя, злежана тирса, яка до цього використовувалась, як підстилка домашній живності, трава. Добре, що є хороші сусіди, ділилися, допомагали чим могли, адже шар мульчі за умови дефіциту ґрунтової вологи робили вдвічі вищим, ніж зазвичай.

Але посуха набирала обертів і рослини потребували додаткових заходів. Туди — сюди і скрутилась у трубочку кукурудза, картопля опустила листя, квасоля набула темно-зеленого, нездорового вигляду. Це все ознаки того, що відбувається недостатнє водонасичення тканин, а відтак порушуються нормальні умови фотосинтезу і вуглецевого живлення.

Зрозуміло, що головним є задоволення потреби у воді. Замочив грядку на глибину 20 см хоча б раз у тиждень і проблему вирішено. Та в нас такої можливості немає, а тому необхідно виважено розподіляти наявні ресурси.

Першочергово  приділяємо увагу і не даємо пропасти щойно висадженій розсаді.

У 20-х числах травня, а потім на початку червня необхідно було висадити розсаду кукурудзи. Перекопали грядку на штих лопати, а земля, як порох. Зробити ямку не можна, краї піском у центр осипаються. Залили водою, раз, другий, розтикали розсаду, пригорнули землею, замульчували — рости. Та без систематичного відвідування рослин з відерком води годі на щось сподіватись. А є ще водолюби перці й огірки, які зараз активно нарощують зав’язь, часник, що саме пішов у ріст, цибуля яка хоче, хоч трохи, вологи для утворення ріпки, капуста із намірами скрутити тугенькі головки і так далі. Бігаєш від одного до другого, тільки обійшов круг, глядь, а все треба починати спочатку. Вірш Ліни Костенко має набагато глибший філософський зміст, але якщо розглянути його через спрощену призму дачного життя в період посухи, то стосовно до даної ситуації він звучить навіть дуже актуально:

Здається, часу і не гаю,

а не встигаю, не встигаю!

Щодня себе перемагаю,

від суєти застерігаю,

і знов до стрічки добігаю,

і знов себе перемагаю,

і не встигати не встигаю,

і ні хвилиночки ж не гаю!

Добре, що кабачки, навіть у фазі плодоношення, на самозабезпеченні. Молоденькому бурячку також якось вдається про себе подбати. Салат теж жодного разу не поливали, а йому хоч би й що. Хорошим варіантом стало б крапельне зрошення, але цього в нас ще немає.

Як будь-який живий організм, рослини володіють комплексом засобів, спрямованих на протистояння і виживання в несприятливих умовах на основі здійснення істотних змін у своїй гормональній системі. Стримування росту, зменшення кількості продихів на листках, зростання опушення поверхні — це основні прояви захисту рослини від посухи. Цього не завжди достатньо і ми просто були змушені допомогти рослинам пережити цей складний період.

Передпосівне внесення компосту, мульчування є важливими, але не єдино достатніми складниками отримання хорошого врожаю в умовах низького рівня водозабезпечення. Існує ряд інших, дієвих підходів, але тут не обійтися без поради професіоналів, адже в умовах тотального браку вологи багато агроприйомів у частині підживлення, способів обробітку ґрунту, біостимулювання та іншого демонструють низьку ефективність, а інколи, навіть, шкодять.

Наприклад, спеціалісти застерігають, що під час посухи азотні добрива здатні суттєво зашкодити рослинам, навіть якщо їх вносити у звичних дозах. За посухи норми азотовмісних речовин краще суттєво зменшувати.

Неприйнятним є і використання препаратів із вмістом таких гормонів росту, як ауксин, цитокінін, гіберелін. У стресовій ситуації, викликаній неповноцінним водозабезпеченням, активізація розвитку і плодоношення може призвести до повного виснаження та загибелі рослини. У зв’язку з цим, придбані нами раніше стимулятори Вимпел та Оракул будуть чекати початку періоду дощів і застосовуватимуться для того, щоби покращити стан рослини в період відновлення.

Перевагу краще віддати фосфорно-калійним добривам, адже якщо повністю задовольнити таку потребу, у рослин підвищиться загальна посухостійкість. Завдяки цим елементам не тільки пришвидшується розвиток кореневої системи, а й налагоджується система ефективного добування вологи з ґрунту й раціонального її використання, що має вкрай важливе значення за довготривалої відсутності опадів. Покращується реакція фотосинтезу, стимулюються й підтримуються інші фізіологічні процеси в рослинах.

Не менш важливим є забезпечення рослин у посушливий період мікроелементами, зокрема такими, як мідь, цинк, бор, молібден, кобальт. Вони знижують випаровування води, посилюють водоутримуючі властивості тканин організму рослини, підтримують хороший рівень синтезу білків, допомагають швидше адаптуватися до стресових умов.

Зважаючи на це придбали добрива під назвою «Монокалій фосфат» від ТМ Професійне насіння (виробник РОТЕМ Амеферт, Ізраїль) до складу якого входить 54 % фосфору та 34 % калію та шляхом обприскування здійснили два позакореневих підживлення всіх овочевих культур. До того ж, виробник запевняв, що дане добриво є чудовим профілактичним засобом проти грибкових захворювань.

Також не забули про мікроелементи. Використали добриво від назвою «NPK + мікроелементи» від ТМ Професійне насіння (виробник ТОВ «НОВОФЕРТ, Україна). З мікроелементів там присутні магній, бор, мідь, цинк, залізо марганець, молібден. Калію в ньому також багато — 42 %.

 

Позакореневе підживлення хороша штука, але воно в жодній мірі не може замінити повноцінного кореневого підживлення. Зазвичай послуговуємось сухою сумішшю мінеральних добрив із додаванням мікроелементів згідно з рекомендаціями Джейкоба Мітлайдера та в теперішніх умовах застосувати їх через брак води складно, до того ж, запропоноване Мітлайдером  співвідношення за якого фосфору удвічі менше, ніж азоту, а калію лише на рівні азоту під час посухи рослинам не дуже підходить.

Найприйнятнішим рішенням в умовах посухи стало поєднання поливу та підживлення. У такий спосіб вдавалося не лише наповнити землю вологою, а й успішно донести до кореневої системи поживні елементи. Високої результативності зуміли досягти завдяки трав’яним настоям, приготовленим на основі мікробіологічного добрива «Байкал ЭМ». До його складу входять молочнокислі, фотосинтезуючі, азотофіксуючі бактерії та сахароміцети. Дія на рослин полягає в прискоренні початку цвітіння і плодоношення, збільшенні кількості зав’язі, стимулюванні розвитку кореневої системи та посиленню імунітету. До того ж, препарат сприяє активізації діяльності корисної ґрунтової мікрофлори та забезпечує накопичення поживних речовин у ґрунті.

Настій приготувати зовсім просто і робиться це дуже швидко. У хід можуть йти будь-які подрібнені рослинні рештки й чим вони різноманітніші, тим багатшим за складом поживних елементів вийде розчин. Ми віддаємо перевагу живокосту та кропиві, як рослинам з унікальними властивостями, яких ще називають дивом природи. Хоча зеленими відходами городу також не гребуємо.

Для розового підживлення нам вистачає 3 пластмасових відра об’ємом 20 л. На ¾ заповнюємо їх рослинними рештками (використовувати тваринні не дозволяється), вливаємо стопарик-півтора (100-150 мл) Байкалу, а щоби процес швидше розпочався, додаємо 2 столові ложки розчиненого у воді цукру або 3–4 повні столові ложки старого варення. Заливаємо воду (краще прогріту сонцем) так щоби залишалося місце для бродіння і кладемо гніт, зазвичай камінь, щоби трава не здибилася над поверхнею води. Зверху прилаштовуємо кришку або зав’язуємо целофановою плівкою — й азот не вивітрюється, і мушки не розводяться.

Відра краще поставити в сонячному місці, адже чим тепліше, тим швидше і якісніше проходить процес бродіння. Готовий настій матиме темно-коричневий колір, насичену, густувату консистенцію і специфічний, така собі суміш прілого листя, силосу, конюшні, але не відштовхуючий запах. За температури повітря 24–26 0С робочий настій буде готовий через 5–6 днів. Коли надворі 20–22 0С може знадобитись 7-8 днів, а у прохолодну погоду виготовленням настою краще не бавитися, адже все одно нічого путнього не вийде.

Для кореневого підживлення 1 л настою розбавляли 9 л води і зважаючи на стан рослин, за потреби добавляли 50 г нітроамофоски (16:16:16) . А далі найважче, адже приходиться з відрами добряче побігати і так щотижня адже щоб напоїти рослини води необхідно більше, ніж дається і якості підживлення. Робимо поливи за ранкової прохолоди. Так і нам краще, і рослини менше попадають під загрозу захворіти.  Поливаємо не ківшиком під корінь, а зволожуємо землю між двома рядками городини лійкою без ситечка. Простіше живеться за посухи тим дачникам в кого структурована земля, добре збагачена органікою. Такі ґрунти прекрасно вбирають і чудово утримують вологу, хоча це теж робота не одного дня. А тут прийдеться попотіти. Та якщо до всього підійти із серцем і розумом то полив-підживлення також не стане великою проблемою. У дружній сім’ї важка праця не є обов’язком когось одного, а разом, як то кажуть, добре й батька бити. До того ж, городиною з розвинутою чи глибокою кореневою системою через раз можна і знехтувати, вона не така вже й безпомічна (морква, буряк, помідори, гарбузи і т.д.). Обережні із культурами, що вирощуються на зелень – лишні нітрати нам ні до чого.

Відра повністю не підчищаємо, 1/3 вмісту (юшка, рослинні рештки) залишаємо, як закваску. Туди добавляємо нову порцію зелені, кухонні відходи, обов’язково солод, воду і пішли на чергове коло. За бажання Байкалу можна троха влити, точно не завадить.

Гуру органічного землеробства пропонують економити гроші на покупних препаратах і замість дорогого «Байкал ЭМ», до зеленої маси додавати дріжджі, кисляк (кисле молоко, а не кефір) та лопатку (не лопату) землі, а ще краще перегною. Кажуть, що ефект аналогічний. Якось треба буде спробувати.

І хоча доведеться попрацювати, зате результат відповідатиме найсміливішим очікуванням.

А от черешня вродила без найменших з нашої сторони зусиль так, що аж гілля гнеться.

І ще одне. Вже всі вуха протуркала безперервна мантра типу того, що рослини необхідно поливати тільки теплою водою. Інакше капець. Чи то ревматизм їх схопить, чи артрит повикручує, чи то від запалення легень згорять. Полив проводимо холоднющою водою зі свердловини й жодного разу наші рослини не застудились і ніколи навіть не кашлянули. Як і після холодного грозового дощу посеред жаркого літнього дня.

09 червня 2018р. (t: +13,9 / +29,0 0С)

Вам також може сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *