Зима видалась малосніжною, вже місяць як снігу взагалі немає,  а ось морозець потроху притискав. Сьогодні сонячний, безвітряний, одним словом чудовий день, а тому поїхали на дачу. Цікаво було, як там перенесли холоди рослинні мешканці. Виявилося, що непогано і маємо багато зелені.

Перш за все привертає погляд красуня юка. В позаминулому році ми так старанно оберігали її від холоду і так вкутали, що вона аж випріла. Весною разом з накриттям стягнулось все листя. Жалкували неймовірно. Навіть думали, що з юкою прийдеться розпрощатись. Але через певний час появились нові молоденькі росточки і хоча цвіту не було, кущ потихеньку почав відновлюватись, а влітку минулого року навіть зацвів. Тепер ми її не зиму не закриваємо, морозостійкості для нашого клімату у неї достатньо.

Щоб від впливу плюсових температур які зараз переважають не постраждали заховані на зиму рози та виноград, з них знято накриття.

Здається що багаторічні квіти: арабіс альпійський, гвоздика турецька, доронікум, як спортсмени на біговій доріжці, застигли в очікуванні сигналу старту. Не відстає від них і сизолиста полинь. Впевнено прокладають дорогу до світла тюльпани.

З покривних лусочок несміло визирнули зелені конуси у смородини та йошти, а кизил готовий показати світу жовті голівки своїх квіточок.

Не відстає і городина. В кінці жовтня було посаджено озиму цибулю, часник та цибулю на зелене перо. Так як до кінця грудня стояла досить тепла погода, частина цибулі  встигла прорости. Щоб захистити від перепаду температур, прийшлось накрити її сухим бадиллям. І ось накриття знято, а там щиріє цибулька. Часничок також дружно висунувся.

Тільки як і на грядці з цибулею земля сильно потріскана.  Щоб весняний вітерець та сонце не висушували ґрунт, на грядках із сходами проведено закриття вологи.

Йдемо далі по городу. Батуну холод не страшний, він вже встиг випустити перші зелені списики. Аж хочеться його пощипати. Та ще трішки почекаємо. А щоб приблизити час збору вітамінної весняної зелені, зашарували ґрунт, зігнули дугою декілька сухих минулорічних пагонів малини, взяли шматок целофану, цеглину, брусок і тепличка готова. Дешево та сердито. Сподіваємось, що він тепер буде рости в два рази швидше.

Петрушка більш теплолюбна. Після зими виглядає не дуже весело. Щоб її зігріти і прискорити вегетацію на скору руку також майструємо накриття. Під дуги використано прутики яблуні, які отримали після обрізання дерев. Знову ж таки нічого складного, пів-години часу і стоїть ще одна міні-тепличка.

Слід сказати, що кожного року досить багато такого дорогоцінного весняного часу йшло на те, щоб обробити ділянку вздовж меж. Але після того, як із порізаного на висоту 30 см шиферу поставили непрошеним гостям невеличку перепону, ні сусідський пирій, ні малинник нам не дошкуляють.

05 березня 2016р. (t: -1,7 /+5,8 ⁰С)