Наші помідори розгалузились та досить рясно цвітуть. Окремі сорти помідорів (Пудовка жовта, Рум’яні, Потрібний розмір, Мрія-2) мають зав’язь 3-4 см. Грядки з індетермінантними та кущовими сортами вкрито мульчою.  Рослини отримали по 3 підживлення.

Проведено перше формування кущів шляхом видалення пасинків. Надлишок пасинків призводить до загущення куща та збільшення ризику захворювання в зв’язку з недостатньою циркуляцією повітря, а також сповільнення наливання та достигання плодів так як рослина витрачає багато поживних речовин на утворення вегетативної маси. Кількість стебел на кущі напряму пов’язана із величиною томатів: чим більше стебел, тим більше по кількості зав’язується плодів, але тим менший розмір кожного зокрема та його вага.

Затримуватись  з пасинкуванням не можна так як у місцях видалення потужних пасинків на рослині залишаються великі рани які стають воротами для проникнення інфекцій. Крім того, якщо маленькі пасинки легенько виламуються руками, то великі необхідно зрізати ножицями або ножом. В такому випадку інструменти також можуть стати основою для перенесення та поширення хвороб.

Найкращим часом для пасинкування є ранок сонячного дня. Зранку у рослин найкращий тургор і пасинки легко переломлюються, а тепло сонячного дня сприяє швидкому підсиханню ранок.

При формуванні кущів дотримуюсь наступних правил: у кущових низькорослих помідорів пасинкування практично не проводжу так як вони після утворення 3-4 китиць припиняють ріст. Забираю лише окремі пасинки, які сильно загущують кущ, слабкі і через це малопродуктивні або розташовані близько від землі. Надлишкове пасинкування може призвести до значного недоотримання врожаю.

Високорослі детермінантні помідори формую в 3-4 стебла. При трьохстебловій формі куща залишаю головний пагін (1), перший над квітковою китицею(2) і перший зразу під китицею на стовбурі як найбільш сильний (3). При 4-х, або більше стеблах підхід як описано вище, але на стеблі під китицею залишаю не 1, а 2 чи 3 пасинки. Всі інші пасинки, що виросли на стеблі у пазухах нижчих листків, а також ті, що появились із землі, є малопродуктивними і підлягають видаленню так як пізно закладають квіткову китицю та вступають в період плодоношення.

Індетермінантні помідори формую в одне стебло, тобто, всі бокові пасинки видаляю. Якщо над квітковою китицею зрідка дозволяю рости пасинку, то даю йому можливість закласти свою квіткову китицю, залишаю листок над нею і відщипую ще малюсінький вершок.

Пасинкування баклажанів не проводжу у зв’язку з тим, що прохолодне літо Західної України не дуже сприяє кущінню баклажана. Деякі кущі починають цвісти та це ще не означає, що утвориться зав’язь, досить часто перший цвіт обпадає.

Максимум, що пасинкую у перцю, це зачищаю до першої розвилки стебло та пусті, непродуктивні пасинки без зав’язі для розрідження куща. В наших умовах перезавантаженням куща плодами не переймаюсь, адже частіше питання стоїть навпаки – мало зав’язалось. Досить часто обриваю першу квітку чи навіть одинокий плодик, щоб стимулювати одночасне зав’язування хоча б 5-7 перчин. В протилежному випадку до серпня одиначок визріє, до початку вересня кущ омолодиться та відновить цвітіння, а ось на формування повноцінного врожаю часу не вистачить.

Масове цвітіння перцю розпочнеться ще через 1-2 тижні.  Хоча кущі перцю мають першу зав’язь, найбільші перчинки ростуть на нашому Різдвяному перчику.

28 травня 2016р. (t: +11,7 /+26,6 ⁰С)