Спеціально влаштовувати якісь експерименти з перцями не збирались, але нерідко вирішальну роль відіграє проста людська цікавість. Хто, Коли, Для чого, А що як та інші великі і зовсім мізерні чомучки щодень мандрують з нами, нерідко перетворюючись для декого навіть у сенс життя. Інколи маєш мрію або якщо взяти дрібніше, то просто ціль і рухаючись до неї випробовуєш те чи інше, що дозволить якоюсь мірою наблизитись до мети. Так склалось і з перцями. Хоча сортів пропонується величезна кількість, у відкритому ґрунті в умовах Західної України отримати супер якісний, щедрий і до того ж ранній врожай перцю  досить складно. Маємо декілька улюблених сортів, але продовжуючи рух до справді ідеального перцю прагнемо в деталях збагнути його природу, щоб максимально забезпечити потреби отого особливого сорту який ще шукаємо.

В кінці літа минулого року, проходячи повз лотки з овочами, звернули увагу на дуже гарні перці зі слів продавця вирощені в Україні. Один – класичний вид перцю для фарширування: середньої величини, конусовидної форми, але до того ж м’ясистий, товстостінний та, як виявилося, дуже смачний. Інший – салатний вид перцю: плоди великі, соковиті, хрусткі.

Заради експерименту вирішили посіяти по дві-три насінини цих красунчиків. Звичайно розуміли, що це могли бути гібриди з насіння яких переважно нічого путнього не виростає. Невдача на основі пари кущиків дрібниці, але разом з тим, якщо це сорт, є можливість розвести дійсно хороший перець, про який знаємо не з картинки на пакетику, а який в руках тримали та на смак пробували.  Отож, посіяли, виростили, можна розповісти що отримали.

Перець вдався хороший. Ось який купили, такий і виростили, правда, з поправкою на природно-кліматичні умови вирощування. Наш вийшов менш ваговитий та опасистий. На жаль, нема у нас такого сонця та балансу плюсових температур, як на півдні. В цілому результатом задоволені. Сорти врожайні, кущі просто обвішані перчинами. Обидва почали достигати одними з перших, це при тому, що вага салатного перцю чимала, біля 200 г.

Позитивом було ще й те, що перці після зав’язування плодів практично не припиняли розвиток та продовжували цвісти і ростити нові перчини. В цьому напрямку особливо відзначився перець якого ми назвали «фарширувальний».

Але найбільш вагоме значення в цій ситуації мало те, що, на щастя, придбані перчини були не гібридами перцю, а сортом. Свідченням того стали рослини однотипних характеристик, тобто, фактів розщеплення на вихідні форми чи різноманітних відхилень помічено не було. Та слід зауважити, що купляти невідомий перець – це як кота в мішку. Спробувати виростити декілька насінин можна, а засаджувати ним відразу цілу ділянку надзвичайно ризиковано бо є великий ризик, що очікування не виправдаються і виросте хтозна що.

Тільки якщо отриманий з пари таких насінин перець вдасться хорошим і якщо немає особливої різниці яка назва сорту, його надалі можна успішно вирощувати та тішитись хорошим врожаєм.

З гірким перцем все набагато простіше. Тут спрацювало» «А що, як». Гіркий перець на невеличкому городі сильно перезапилює солодкий, внаслідок чого той набуває гіркоти часом такої сили, що їсти його просто неможливо. Можна гіркий перець не вирощувати, але без нього виходить, що також ніяк. Мариновані огірочки, салати на зиму, супи та інші страви з ним набувають особливого пікантного смаку, до того ж він дуже корисний. Ні, відмовитись від гіркого перцю ми не в змозі.

Зазвичай приходилось знаходити час та бігти за ним ринок чи в магазин. Нерідко спрацьовував закон іронії долі і коли перець був дуже потрібен, його в продажі  не було, а коли потреба відпадала – лежав скільки хочеш. З міркою також не завжди складалось: взяв менше – бракнуло, взяв більше – надлишок перекидається по холодильнику.

З початком цього року вирішили однозначно: «Гіркому перцю бути! Самостійно вирощеному! Завжди під рукою!». Складно? Зовсім ні, якщо є балкон чи лоджія. Насіння взяли із наявної сухої перчини, що завалялась ще з літа та після 3-х денного замочування 29.01 посіяли його в землю. Сходи доглядали нарівні з розсадою солодкого перцю. Після того, як «тепличне господарство» на балконі перестало функціонувати і всі рослини поїхали на дачні грядки, звільнені ящики на початку травня наповнили родючою землею та пересадили в них три кущики гіркого перцю.

На новому місці перцю дуже сподобалось і якщо він спочатку ріс на підвіконнику то через місяць ящики перемістили на ослінчик, а ще через трохи – просто на підлогу, такими великими стали рослини.

Догляд був дуже простим, адже хвороби та шкідники перцю не дошкуляли і зводився до регулярних поливів звичайною відстояною водою. Підживлення не проводили, бо перець і без цього рясно цвів та дружно плодоносив. На практиці побачили, що для наших потреб три кущики навіть забагато.

Перші перці достигли на 149 день після сходів, 05.07 і ось майже середина жовтня, а перцеві кущі далі кочегарять на повну, закидаючи нас своїми гострюстими плодами і зупинятись не збираються.

В цілому висновок однозначний – гіркий перець на балконі чудово росте і рясно та довго плодоносить, до того ж це дуже зручно. Можна спробувати посадити мініатюрні форми, але навіть наші гіганти на балконі багато місця не забирали та особливих незручностей не створювали.

Ще одним нестандартним підходом до вирощування перців мимоволі став наш Різдвяний перчик, сходи якого побачили світ вже 05.01. Необхідно сказати, що не зважаючи на низьку якість насіння, воля до життя в них все ж таки була. Рослини досить добре перенесли недостачу освітлення в перший місяць росту і на дату висадки у відкритий ґрунт виглядали більш кущистими і розгалуженими, ніж його побратими, посіяні в кінці січня.

Проте зазначений метод вирощування перців схвалення однозначно не отримав і для цього є ряд причин. Перш за все – якість посівного матеріалу. Недарма в народі кажуть: “Від поганого плоду не чекай хорошого роду”. Оживлювати і висівати погане насіння варто лише у випадку коли по якійсь причині аж дуже вже ним дорожиш, як от, наприклад, хочеться зберегти улюблений чи цінний сорт. Мова навіть не про те, що отримуєш зріджені сходи. Набагато більшою проблемою є поява на світ вже завідомо ослаблених рослин, які потребують особливого догляду. Один з двох наших Різдвяних перчиків ну ніяк не хотів рости та і в другого листочки не були такими розкішними, як у перців із якісного насіння.

З іншої сторони здавалося б надранній посів мав би дати надранній врожай. Дійсно, довгі січневі ночі не дуже негативно вплинули на ріст та розвиток розсади. На дату висадки по кількості пагонів та закладених квіткових пупляхів вона без сумніву лідирувала. Але в умовах холодного та вітряного травня утворити зав’язь не була спроможна будь яка розсада і її вік тут значення не мав. Через це, хоча Різдвяний перчик у фазу плодоношення вступив першим, особливо великого відриву не було.

Звідси закономірний висновок який зводиться до того, що при вирощуванні перцю в умовах відкритого ґрунту, здійснювати надранні посіви для отримання раннього врожаю нераціонально, адже лише витрачаються задарма ресурси, а скоріше, ніж для рослин на грядці складуться оптимальні погодно-температурні умови, результату не буде. Тоді для чого заморочуватись?

13 жовтня 2016р. (t: +1,1 / +7,5 ⁰С)