Цибулю на ріпку традиційно висаджують навесні. В цьому є свої переваги, але на наше глибоке переконання, підтверджене не одним роком практики, по силі росту, потужності пера, стійкості до захворювань, величині цибулини та загальної врожайності, підзимова цибуля значно випереджає весняну. Достигає вона також раніше, але зберігається добре і до лежкості ніяких претензій ніколи не було. Цибулева муха взагалі обминає її стороною, адже до періоду льоту шкідника цибуля встигає наростити грубе стебло та міцне коріння які стають йому не по зубах. Що не кажи, а цей метод вирощування цибулі є нашим улюбленим і хоча зрідка бувають невдачі, відмовлятись від нього однозначно, що не збираємось.

Найкращою цибуля вдається із сіянки спеціальних морозостійких озимих сортів, адже у них селекційно закладено ряд характеристик, які допомагають вистояти рослинам у холодний, безсніжний період, справитись із перепадами температури, пережити підмокання і до того ж після цього не застрілкуватись. Таких сортів досить багато і вони масово є в продажі. Це, насамперед, Шекспір, Сеншуй, Радар (Рейдер), Росанна, Центуріон, Штуттгартен Різен, Штутті, Бургос, Ромі та інші. Багато які з них висаджували і були дуже задоволені результатом. Останнім часом ціни на сіянку озимої цибулі стали ну вже дуже «кусатись». З однієї сторони треба її не дуже багато, але грам 500-550 на грядку довжиною 8,5 п/м піде.

В цьому році весною посіяли чорнушку сорту Марковська (ТМ Грін Лайн Насіння (GL SEEDS). Вродила дуже гарно. З 2,5 п/м грядки зібрали біля 4 кг сіянки. Після того, як цибулька добре підсохла, розділили її по розмірах на фракції.

Як правило, найменша, діаметром до 1 см при зберіганні всихається майже нанівець. Але сіянка саме таких розмірів найкращий матеріал для підзимових посадок (більша часто стрілкується). Отож вирішили не витрачатись на придбання спеціальної озимої сіянки, а висадити свою. Виходили з тих міркувань, що якщо восени не висадимо цю дрібноту то до весни вона точно пропаде. Якщо ж посадимо, шанси збільшуються, адже  появляються два варіанти: або вимерзне, і це не дуже велика втрата, все одно б згинула, якщо не пощастить, весною цю грядку маємо чим досадити; або виживе і будемо мати ще о-го-го який врожай із великих цибулин (саме на це найбільше сподіваємось).

Але при підзимових посадках цибулі найскладнішим є правильно визначитись із датою робіт. Погода наша примхлива, складно передбачувана і рік на рік не приходиться. А тут треба так підібрати час посадки, щоб не зарано, бо переросте, випустить перо і не запізно, бо не встигне добре вкоренитись. Найбільш прикро, що в обох випадках посадки до весни не доживають. Ідеальним варіантом є коли від дати посадки до періоду початку стабільних морозів проходить близько місяця. Ось в минулому році придбали сіянку озимого сорту Бургос, посадили її 24 жовтня, з розрахунку, що з кінця листопада мороз скує землю, а тут сталось не так як гадалось. В середині листопада ще букетики квітів збирали, а грудень взагалі видався аномально теплим. Легкий, короткотривалий морозець змінювався теплом в 6-8 ⁰С, а з 20-х чисел взагалі весною повіяло, температура піднялась до 8-10 ⁰С. На Новорічний стіл 30.12 можна було ще квітучу календулу нарізати.

Звичайно, що за таких умов холодостійка цибуля росла, аж гуло. Коли у цибулі сорту Бургос на поверхні появилось зелене перо висотою в 2-3 см, стало зрозумілим, що проблем не уникнути. Утеплення грядок сухими рослинними рештками не допомогло і всі найбільш високі зелені чубчики весною повитягали із землі підгнилими. А ось озима цибуля сорту Ромі, яка росла поруч на цій самій грядці,  продемонструвала відмінну стійкість, від загальної кількості посадок загинуло не більше 10%.

Окремі городники вважають, що найкращі терміни для посадки цибулі друга половина листопада, але на нашу думку в цьому випадку везіння матиме ще більше значення.

Цьогорічна погода дає підстави сподіватися, що справжня зима прийде набагато скоріше, ніж в минулому році. Про це також говорять довготермінові прогнози, а тому використали сьогоднішній чудовий, сонячний і теплий день для посадки сіянки цибулі під зиму.

Вибрали грядку на якій перед цим росли помідори, вони для цибулі хороші попередники. Оскільки  земля була добре вкрита мульчою, її старанно прикопали і додатково органіку вже не вносили. Зробили рівчаки в які розсипали 1 стакан попелу та 1 столова ложка суперфосфату (фосфорне добриво довготривалої дії) на 1 погонний метр грядки.

Потім рівчаки засипали землею, поверхню грядки вирівняли і приступили до посадки цибулі. Через кожні 5 см патичком робили ямки з розрахунку, щоб над посадженою цибулинкою було 3-4 см ґрунту.  Глибше не робимо, адже посадковий матеріал дуже дрібний і по весні в нього може не хватити сили пробитися наверх. У цибулин ніколи не відрізаємо верх (хвостики) позаяк попадання води між луски може призвести до їх загибелі.  Посадки злегка приплюснули рукою для кращого облягання землею, накривати не стали. Все, цибулько, до весни.

За подібною процедурою посадили підрослі за літо повітряні бульбочки озимого часнику сорту Любаша (ТМ Грін Лайн Насіння (GL SEEDS). В насіннєвому пакетику лежало як би багатенько, але дуже вже малюньких та сухеньких бульбашок. Висіяли їх 26.03 і через дві неділі появились тоненькі волоски-росточки. За чотири місяці росту особливої ваги вони не набрали, а тому 28.07 коли викопували, ледь познаходили якусь частину. Ось знову посадили. Побачимо, скільки ще прийдеться з ними промонятись допоки виросте справжня товарна головка.

Заклали метрову грядку із озимим часником. Зубки вибирали найбільші. Глибина посадки складала біля 7 см ґрунту над зубком. При мілкішій посадці ростуче коріння може винести зубки на поверхню землі де вони загинуть від морозу.

Не зважаючи на пізню осінню пору додому не їдемо з пустими руками. Продовжуємо збирати врожай салату, зараз він особливо ніжний та хрумкий. Потихеньку, для поточних потреб, викопуємо порей. Хоча найсмачнішим він буде серед зими.

Підросла рання капуста. Першу найбільшу головку зрізали ще 08.10. Також маємо можливість поласувати молоденькою цвітною капустою та броколі.

Пізньостигла капуста готова до збору та нехай ще постоїть на городі, приїдемо за нею десь через тиждень. Пекінська капуста лишень розпочала закручуватись в головки, а чи дочекаємось їх – це вже питання.  Розростається в ширину та глибину дайкон, його також ще не чіпаємо. А ось за перцем далеко їздити не треба. Лежить собі гарненько в мисці на балконі, бери скільки хочеш та їж до смаку.

28 жовтня 2016р. (t: +2,4 / +7,5 ⁰С)