Перед Різдвом зійшло 3 перчики та 3 баклажанчики. Звичайно, дуже ранній посів, дуже довга ніч, та і багато чого іншого незвичайного. А все почалось з того, що 25 листопада було вирішено перевірити схожість насіння перцю Каліфорнійське чудо та переданого з Італії сорту баклажана Violetta di Rimini так, як візуальний огляд давав підстави мати великі сумніви щодо його хорошої якості.

Для цього насіння замочила та поклала в тепле місце для проростання. Перші ознаки життя воно подало більше, як через місяць і проявило лише 30% схожості: як в перцю так і в баклажана із 10 насінин 3 почали прокльовуватися. На цьому можна було б зупинитись, адже поставлену задачу виконано і зроблено відповідні висновки щодо життєздатності та сили проростання даного насіння, а учасників тесту просто викинути.

Тільки якось стало шкода тих малих зачаточків, що так довго боролись за життя. Появилась думка: «Може посіяти? І як воно складеться без всього випробуваного, наперекір всьому, коли все не таке: насіння, строки посіву, грунт, світло, температура, підживлення?». Цікавість взяла верх і 29 грудня насіння пішло в грунт, що називається який був, а точніше, позичений в зимуючого на балконі порею. Зрозуміло, що ідеальних умов для нього ніхто спеціально робити не буде, ціль не така та і повсякденних клопотів без того достатньо, а тут ще свята на підході. Сходи появились на 7-й день, 5 січня: 3 перчики та 3 баклажанчики.

Особливого догляду розсаді не забезпечувала, було не до того, Різдвяні свята саме в розпалі. Горщики із сходами перенесла на західне вікно, ростіть і радійте, якщо можете. Правда зрідка ввечері їх на декілька годин ставила під  настільну лампу. Полив – відстояна водопровідна вода. Ось і весь комфорт.

Через місяць після сходів (на 5 лютого) рослинки помітно підросли, мають висоту 5-6 см та 4-6 справжніх листочків. Ознак надмірного витягування не спостерігається. Перчики взагалі непогано дивляться, міцненькі, розлогі, приземисті. Звичайно, інші городні культури, ті ж помідори в аналогічних умовах вирощування  дивилися б просто жалюгідно, та в перців і баклажанів своє специфічне відношення до освітлення в перший період розвитку. Ось так вони виглядають.

Але все дається в порівнянні. Коли основна доглянута розсада досягне такого ж віку, можна буде більш детально розглянути результати.

Менші рослини пересаджено, щоб всі рослини росли в горщику рівновіддалено, підсипано поживний грунтовий субстрат. Надалі мої експериментальні екземпляри будуть мати умови вирощування такі ж, як і розсада перцю та баклажанів, що вирощується із насіння, посіяного в кінці січня.

Найбільш відчутний негативний вплив на розвиток розсади мала незадовільна якість насіння. Вже в перший місяць  баклажан та перець втратили сходи: один росток баклажана ще з самого початку був дуже кволий, а перцю із видимими вадами (між сім’ядолей відсутня точка росту) і з часом засох.  З двох баклажанів, що продовжують рости, менший через свою слабкість та відсталість не може претендувати на місце на грядці. Загальна арифметика проста: із загальної кількості посіяного насіння зійшла третина, з тих що появились – третина загинула, у баклажана з тих двох, що продовжують рости – половина є некондиційною. Висновки напрошуються самі собою.

05 лютого 2016р. (t: -0,8 /+1,8 ⁰С)