Виростити хороший врожай зернової квасолі досить легко, адже ця культура є дуже невибагливою. Коли наші діти просили «свій город», основне місце там відводилось квасолі. Великі по розміру зерна зручно висівати, біля сходів не треба горбатіти як біля моркви чи чорнушки, якщо хоч трохи вироблена земля то і без підживлення обійдеться, так як завдяки своїм ботанічним особливостям не тільки сама годується, а й залишає після себе чималі запаси поживних речовин. До того ж корисна, смачна і калорійна.

Вирощуємо виткі сорти, як найбільш врожайні, а також кущові. Під квасолю на зерно відводимо не тільки окремі грядки, а й засаджуємо всі вільні місця на околицях городу та ущільнюємо інші культури, як ось, наприклад, помідори. Помідори садимо в один ряд, друга сторона грядки вільна, чому б не задіяти її з користю. До того ж помідори та квасоля хороші сусіди і чудово почуваються один поруч з другим. Біля винограду квасолі також подобається. Між собою за сонце вони все ж змагаються. Виноград сильніший та прудкіший, але і квасоля не промах, обплела лозу і подалася до верху. Ми для неї лишень окремі листочки винограду прибрали. Вже осінь, а вона і не думає зупинятись. Частину сухих бобів вже зібрали, але он як рясно ще зелені стручки висять.

Квасолю також деколи ущільнюємо. Чим? Редискою. Правда, спочатку на підготовлену грядку висівається редиска, а вже через днів 8-10 квасоля. Через те, що в квасолі тверда і міцна оболонка, сходить вона довго. Процес може затягнутись на 10-14 днів. Ось і виходить, що допоки квасоля на повну силу розгорне своє широке, лапате листя, редиску встигаємо зібрати.

Місце під квасолю вибираємо сонячне, хоча витка добре почувається і в легкому затінку. Грядку обов’язково вапнуємо. Це дозволяє знизити кислотність ґрунту та наситити його кальцієм до якого квасоля дуже охоча. До посіву приступаєм коли земля вже добре прогріється, кінець квітня – початок травня. Найбільш проблемним може бути період від посіву до появи сходів. Є велика небезпека, що багато квасолини в землі загниють. Серед причин може бути холодна чи перезволожена земля, заглибокий посів та заражений посівний матеріал. Тому перед посівом кожна зернина ретельно оглядається і при найменших підозрах відбраковується. Попередньо насіння квасолі не замочую, зате підготовлені рядочки добряче зволожую. Оптимальна глибина загортання насіння 4-5 см, але чим пізніше сіємо, тим глибше загортаємо, максимально до 7 см. Щоб ні дощ, ні холод  посівам не дошкуляли, грядку можна прикрити плівкою, яку необхідно зняти з появою перших сходів. А далі головне,  щоб квасоля не попала під весняні приморозки.

Доглядати квасолю взагалі не складно. Підживлення проводимо один раз у фазі появи справжніх листочків, хоча можна обійтись і без цього якщо ґрунт родючий та добре заправлений органікою. Але якщо земля геть пісна, стручки будуть слабо наповнені, а зерно дрібне, адже квасоля за рахунок симбіотичної азотофіксації  задовольняє не всю свою потребу в азоті. На витку квасолю поставили опори. Грядки обов’язково мульчуємо. Цей нехитрий прийом дозволяє успішно утримувати вологу яка квасолі найбільше потрібна в період цвітіння та росту стручків. В цьому році квасолю взагалі ні разу не поливали. Зрозуміло, що сапання чи підгортання також не проводили, це все лишнє, скоріше за все саме тому квасоля на наших вузьких грядках так чудово почувалася.

Збираємо квасолю довго, розпочинаємо з кінця серпня і закінчуємо в другій половині вересня. Це зумовлено тим, що  боби знімаємо вибірково, обриваємо лишень добре висохлі стручки із твердим зерном.

Чекати поки вся квасоля буде готова до збору щоб зібрати врожай за один раз не варто. Частина пересушених стулок квасолі може розійтись і зерно висиплеться на землю де дуже скоро втратить якість. Для стиглої кущової квасолі до того ж особливо небезпечні дощі та прилягання стручків до мокрої землі.

Із виткою квасолею впорались скоріше. Хоча вирощували три сорти, всі достигли досить одночасно і дружно. Вказати їх назви проблематично, бо попали до нас, так би мовити,  з рук в руки. Сподобались і тепер постійно вирощуються.

Вагомим фактором при виборі сорту є врожайність. Якщо за статистикою в передових сільгосппідприємствах України збирають по 20-26 ц/га зерна (20-26 кг/сотка), то ми в цьому році отримали в перерахунку на сотку 30 кг. Всього ж зібрали 6,2 кг зерна квасолі.

Із тих сортів виткої квасолі що маємо, особливо смачна квасоля із великими білими та чорними з фіолетовим зернами.  В ній немає отого специфічного, властивого окремим сортам, квасолевого присмаку і до того ж, не дивлячись на розміри, вона вкрита тоненькою шкіркою і швидко вариться. Хоча в стручку закладається лише 2-4 зерна, її врожайність висока.

Але  найурожайніша витка квасоля із середньої величини, продовгуватими, білими зернами. Воно і не дивно, адже в стручках, довжина яких сягає 17-20 см, розміщується по 8-9 квасолин.

Видів квасолі є дуже багато. Різняться вони за багатьма характеристиками і втриматись, щоб не спробувати виростити хоча б декілька з них досить складно. Ми не стали себе обмежувати та висаджуємо на одній ділянці суміш зразу декількох сортів кущової квасолі. Через різні строки достигання збір може розтягнутись, але головне, що форма та висота куща в них однакова і всі мають рівні умови при спільному вирощуванні. На основі того, що квасоля є самозапильною культурою, змішування сортових ознак не відбувається, а тому з року в рік яку посіємо, таку і збираємо.

Вирощуємо квасолю переважно світлого забарвлення. Справа тут не тільки в тому, що з них отримуєш красивішого кольору суп. Багато кулінарів стверджує, що темніша квасоля набагато смачніша, ніж біла. Вибір зумовлений тим, що на світлій квасолині краще видно чи бува не вражена вона квасолевою зернівкою. Цей шкідник став настільки поширеним, що, ймовірно, вже немає місць де б він не паразитував. Навіть при дотриманні всіх попереджуючих заходів, нема гарантії, що не прилетить декілька гастролерів.

Зібрану квасолю зразу ж вилущили і тонким шаром розклали у сухому, теплому місці для просушування. Безжально відбракували всю пошкоджену і нестандартну. Після того, як квасоля добре висохла, відклали найкрасивішу на насіння, розсипали квасолю у відповідності до призначення по торбинках із тканини та поклали для зберігання в холодильник. До слова, квасолю на насіння кожного року не відбираємо. Робимо це раз на 2-3 роки у найурожайніший сезон.

Зайняті не тільки турботами створення зимових запасів та формуванням насіннєвої бази. Квасольові грядки тішать ще й першими, молоденькими стручками шпарагової квасолі, посіяної 04-09 липня. Високі температури та посуха далися взнаки. Хоча рослини розвивались непогано, лопатки не виросли такими довгими, як за весняного посіву, але головне, що вони такі ж смачні.

Кабачки збираємо регулярно, а тому молоденькі не переводяться. Гібриди Мостра та Карамболь не підвели. Мало того, що дуже врожайні, до того ж, довго не старіють. Навіть 26-ти сантиметрові довгані мають тонку шкірку та хорошу внутрішню структуру.

Недавно стався прикрий випадок: зрізуючи черговий плід, випадково обрізався вершок. Рослина перестала плодоносити так як бокових пагонів немає і не буде, а центральний вже відсутній. Халепа!

Баклажани не зважають на те, що прийшла осінь і не за горами перші приморозки. Продовжують плодоносити та дружно цвісти.  Але скоріш за все, плодів з цього красивого квіту вже не дочекаємось. Квітка цвіте біля 10-ти днів, плюс ще дві неділі для росту зав’язі, це за оптимальних для баклажана температурних умов, діапазон яких 22-26 ⁰С. За температури нижче 14 ⁰С, що зараз вночі не рідкість, ріст взагалі не відбувається.

Перець навпаки нову зав’язь не закладає, а зосередився на остаточній і повній віддачі закладеного врожаю. В нас заперечень немає. Якщо б навпаки, задумав цвісти, все неодмінно обірвали. Нема чого даремно витрачати сили, вже час не той, адже після запилення цвіту до настання технічної стиглості плоду при температурі 20-30 ⁰С має пройти 30 днів, а при нижчій, ще більше. Отож, краще будемо помаленьку закруглятись.

Капуста броколі нічній прохолоді тільки рада. Викидає все нові і нові головки-суцвіття. Нехай вони невеличкі, зате на столі ми їм завжди раді. Середньостиглу капусту необхідно зібрати всю, чекаємо тільки поки спаде жара.

Зрізали старе листя у петрушки щоб натомість наросло молоденьке, ніжне та ароматне. Цій культурі холод та легкі морози не страшні. Буде зеленіти навіть під снігом. Отож, нехай відростає, ще довго плануємо ласувати її зеленню.

Як останній літній привіт палахкотять на клумбах айстри та майори (цинія). Розкрив всю притаманну йому мінливу красу колеус. Бальзамін-недоторка ще цвіте, але вже порозкидав довкола своє насіння, це він так бронює собі на квітковому параді наступного року найкращі місця.

Осінь крок за кроком відвойовує в літа позиції. Хоча ще стоїть жарка погода, день щораз стає коротшим, ночі прохолодніші. Не чути пташиного співу, все меншає квітів, навіть листя на деревах якесь тьмяне. Палахкотливо-червоні ягоди калини та горобини і ті не можуть розвіяти сум від розуміння того, що не за горами пора дощів, туману, сірості пейзажу. Але якби по наших містах, селах і навіть на дачах було побільше ось таких життєстверджуючих, різнобарвних, яскравих скульптур, то без сумніву, не тільки відношення до погоди, а й життя стало б трішки добрішим, веселішим і теплішим.

10 вересня 2016р. (t: +11,9 /+27,8 ⁰С)