Квасолю, як овочеву культуру людство знає давно. Адже квасолю не дуже складно вирощувати, зерно може тривалий час (до 10-ти років) зберігатися не втрачаючи при цьому ні смакових якостей, ні схожості, а ситні, високобілкові страви із зерна квасолі є чудовим замінником м’яса. А ось делікатесна спаржева квасоля появилась в європейській кулінарії декілька століть назад і довгий час була їжею лише для знаті.

На сьогодні селекціонерами виведено надзвичайно багато типів квасолі які можна згрупувати наступним чином:

• зернова квасоля яка вирощується для отримання сухих бобів;
• цукрова, або шпарагова. У цієї квасолі відсутній пергаментний шар у стулках. Вирощують для отримання хрумких і соковитих стручків які піддають кулінарній обробці. Зерно їстівне але особливої цінності не має через малі розміри;
• напівцукрова або універсальна. Спочатку використовують для приготування страв цупкі стручки, а при настанні біологічної стиглості бобу вилущують повноцінне якісне зерно.

Всі ці квасолі мають як низькорослу (40-60 см) форму так і витку, високорослу (2-3 і більше метрів).

В сімействі бобових є ще одна рослина, яка відноситься до окремого роду – вігна, із надзвичайно довгим стеблом та бобами довжиною 40-50 см. Але зараз мова піде про шпарагову квасолю яку ми дуже любимо, а тому вирощуємо таким чином, щоб із середини літа до середини осені мати свіжі лопатки.

Шпарагівка є трохи вередункою. Для хорошого росту та багатого врожаю їй треба, щоб земля була і ні кисла, і ні лужна, ні піщана, ні глиняна, ні волога, ні суха, ні жирна, ні пісна. В холодній землі насіння загниває, сходи бояться весняних приморозків та і холодні вітри їй також не до вподоби. Зате вагомі плюси також є. Щодо догляду, то безсумнівна перевага квасолі – дивовижна невибагливість.

Враховуючи те, що квасоля є теплолюбною культурою, окремі городники радять висівати її аж коли цвітуть каштани. Ми так довго не чекаємо. Враховуючи те, що квасоля є однією з найбільш дружелюбних культур, підсіяли її 16.04 до розсади помідорів яку висадили в цей день. Так як помідори садимо в один ряд, є можливість провести невеличке загущення, сусідство кущової низькорослої квасолі і томатів буде на користь обом. Помідори та посіви квасолі накрили цупким агроволокном. Під накриттям ґрунт добре прогрівся і вже через 9 днів – 25.04, мали чудові однорідні сходи. Хоча квасоля є сонцелюбом, незначне притінення не впливає суттєво на урожайність шпарагових видів, до того ж це був тимчасовий захід необхідний в прохолодний період обом культурам.

Цвітіння каштанів знову не стали чекати та 28.04 провели ще два посіви. Низькорослу шпарагівку підсіяли до огірків, а для виткої відвели окреме місце як продовження огіркової грядки. Щоб земля швидше прогрівалась, зверху поклали поліетиленову плівку. Таке накриття слугувало лише до появи перших сходів, які отримали 05.05. Довше накриття тримати не стали, бо палюче весняне сонце через плівку може пошкодити ніжні ростки. Коли рослини підросли, виставили опори висотою 2 м, натягнули синтетичний шпагат та трішки допомогли сланким стеблам закріпитись не забуваючи про те, що квасоля в’ється проти годинникової стрілки. З часом на городі утворилась красива зелена шпалера. Завдяки розміщенню з півночі на південь, рослини рівномірно обігрівались сонцем, а дякуючи широким міжряддям, сусідня городина не затінялась. Особливо подобалася така куліса перцям, адже їм стало набагато затишніше.

Додаткові посіви весною більше не проводили так як для тривалого збору продукції використали сорти із різними строками достигання. Плодоношення починається приблизно через два місяці від сходів, отож 04.07 зібрали перший врожай лопаток кущових форм квасолі, а ще через десять днів поспіла витка шпарагівка.

Та які б по стиглості сорти не підбирати, організувати більше як півторамісячний збір продукції не вдасться. При найкращих прогнозах це до 20-х чисел серпня. З цієї дати до морозів приблизно півтора місяці і в цей період квасолю можна було б ще збирати і збирати. Практично виходить, що попереду цілком реально розмістити ще один шпараговий сезон.

Так як на початку липня вільних грядок немає, прикинули, яка городина буде збиратись найближчим часом. Грядка із цибулею на перо майже пуста, значить можна використати. Та і ярий часник починає потихеньку жовтіти, тут також посіємо квасолю. Легенько розгребли мульчу, зробили садовою лопаткою неглибокі ямки, дощик пройшов, поливати не треба і 04.07 посіяли шпарагівку посеред цибулі, а 09.07 посеред часнику.

Допоки дозріватиме часник та довибиратиметься цибуля, квасолька потихеньку бубнявітиме в землі, проростатиме, для цього їй треба 7-9 днів, далі сходи потихеньку набиратимуть силу, а згодом, після збору попередніх культур, шпарагівка стане повноправним хазяїном грядки. Ось яка вона зараз – ще дуже молоденька, але міцненька.

Друга половина літа зазвичай має досить складні фітосанітарні та погодні умови для росту і розвитку молодих насаджень і посівів, про це також слід пам’ятати. Але шанс отримати другий непоганий врожай навіть без особливих власних зусиль дуже високий.

Із шпарагових сортів вирощуємо:

• Полум’я, Геліос
• Блаухільде, GL SEEDS
• Герда, Г авриш (Росія)
• Лаура, Професійне насіння

Полум’я. Сорт виткої квасолі універсального призначення так як дає змогу збирати і зелені лопатки, і хорошої якості зерно. Рослини потужні, густооблистені. Стручки зелені з червоними штрихами, зерно картате, коричневих кольорів, середнього розміру. Вихід продукції розтягнутий, урожайність висока.

Блаухільде. Цей сорт виткої шпарагової квасолі є одним із улюблених. Відзначається стабільно високими врожаями довгих, більше 20-ти сантиметрів, красивих, бархатистих, темно-фіолетових стручків. Стебла ними просто обвішані. Якщо у квасолі  довжина бобу варіюється від 8 до 25 см то зрозуміло, що для свого виду це майже максимальна довжина. Боби довго не старіють та мають відмінний смак. При тепловій обробці колір стручків змінюється на зелений. Вагомою перевагою також є розтягнутий період плодоношення, причому рослини одночасно перебувають у стадії плодоношення та цвітіння.

Герда. Сорт виткої шпарагової квасолі із жовтого кольору з бобами довжина яких досягає 16-18 см. Стручки без волокон та пергаментного шару, смакові якості хороші. Віддача врожаю дружня, врожайність середня. Виробник зазначив набагато привабливіші характеристики сорту, ніж насправді було отримано.

Лаура. Один із самих скоростиглих сортів кущової шпарагової квасолі. Боби жовтого кольору, із шпоровидним загнутим кінчиком, одномірні, довжиною 12-14 см, довго не старіють. Плодоношення рясне, тривалістю біля місяця.

Вирощуємо ще два сорти квасолі із невідомими назвами які вже декілька років як прижились на наших грядках. Одну із них отримали від друзів. Це кущова шпарагівка із зеленими довгими бобами та надзвичайно розтягнутим часом віддачі врожаю. Ось буцім-то вже скоро закінчимо збір, а вона раз – і зацвіла, зав’язалася, знову збираємо. Друга, від мами. Дуже пізньостиглий сорт виткої шпарагової квасолі. Коли Браухільде закінчує віддавати врожай, ця квасоля підхоплює естафету та саме вступає у період плодоношення. Лопатки широкі, жовті, довго не старіють.

Враховуючи те, що квасоля є самозапильною культурою, на грядках постійно поруч успішно вирощуємо декілька сортів і ніколи не було зміни первісних характеристик так як перезапилення не відбувається.

14 липня 2016р. (t: +20,1 /+31,3 ⁰С)14