Люди вже багато тисяч років живуть поруч, а то і під одним дахом з тваринами постійно проявляючи до них нестихаючий інтерес. У 1755 році французький філософ, абат Етьєн Бонно де Кондильяк написав: «Нам не було б настільки цікаво дізнатися, що собою становлять тварини, якби це не було ключем до розгадки питання: «хто такі ми самі?». Але якщо відкинути філософські аспекти, потяг до живої природи сьогодні переважно зумовлений тим, що в зв’язку з розширенням урбанізації багато містян мимоволі віддаляються від неї.

Бажання бути причетним до природи, споглядати та захоплюватись довершеністю форм, граціозністю рухів, красою і різноманітністю барв спонукають людей виходити за тісні межі домівок та офісів, поближче до прекрасного, або по можливості приносити частинку природи в своє оточення, нерідко в своє житло. Ось тому з часом у нас з’являються свої домашні улюбленці, песики, котики, ховрашки, квіти в горщиках… Так, вони потребують турботи, але разом з тим щедро дарують нам можливість проявити наші найкращі риси, уникнути самотності, збагачують нас як особистостей, сприяючи розвиткові естетичних смаків і почуттів.

На наше глибоке переконання, найкращим вибором улюбленця, якщо говорити про дачу є джмелі. Саме так, невтомні трудяги джмелики. Звичайно, мова не йде про те, щоб їх якимось чином приручати. Достатньо того, щоб хоча б одна сім’я просто вибрала твоє обійстя собі за домівку адже таке сусідство не тільки взаємовигідне, а й приносить безліч позитивних емоцій.

Джмелі завжди у нас викликали симпатію. Такі собі поважні, постійно заклопотані, гучні створіння. Та одного разу, доглядаючи шестирічного племінника, щоб з користю його розважити, підібрала для перегляду 30-ти хвилинний науково-пізнавальний, барвистий фільм із унікальними зйомками про життя джмеля від ранньої весни до пізньої осені. Дитина від побаченого була настільки в захваті, що ще на годину влаштувала обговорення побаченого. Чому тут дивуватись, адже я сама не тільки почала дивитись на цих комах по-новому, а й дуже захотіла, щоб вони оселились у нас на дачі.

Мабуть все ж таки думки матеріалізуються, особливо коли це сильне бажання. Якось звернули увагу, що у шпарину фундаменту заліз джмелик. Спочатку подумалось, що випадково. Та коли через трохи за ним подався другий, а згодом почимчикував третій, всякі сумніви відпали – десь там є гніздо. Радості не було меж – наш город в надійних лапках, а час показав, що сподівання хорошого врожаю підтвердились і волохаті полосатики  не підвели. В години відпочинку часто сиділи на гойдалці біля «пасіки» та спостерігали як діловито снують і басовито гудуть грубенькі трудяги. Згодом навіть почали вирізняти «своїх» джмеликів серед інших їх одноплемінників, і не переставали вражатись майстер-класам, які щоденно ті демонстрували.

Виявляється, що перш за все джмелі є надзвичайно ефективними запилювачами так як мають ряд переваг в порівняння з бджолами та іншими подібними комахами. Значною мірою це зумовлено набагато довшим хоботком, що дає можливість запилювати рослини, недоступні для інших комах. Бобові, губоцвіті – бджоли тут безсилі і без джмелів насіння не отримати. На нашій квасолі, гороху джмелі потрудились на славу, урожай отримали пречудовий. Сподіваємось, що шпарагівка посіву 04 та 09 липня, яка зараз лишень готується до цвітіння також буде якісно запилена та порадує вагомим збором.

Джмелів умовно можна назвати теплокровними адже вони за рахунок м’язової активності здатні підтримувати температуру свого тіла на рівні до 40 ⁰С. Ця здатність практично унеможливлює їх проживання в тропіках де зустрічається лише два види джмелів. Але така властивість дозволяє їм жити в холодних умовах півночі (Гренландія, Нова Земля, Чукотка, Аляска), а також високогір’я і вести активний спосіб життя навіть при температурі навколишнього середовища лише 2-3 градуси тепла, отримуючи таким чином вагому конкурентну перевагу перед іншими комахами-запилювачами. В прохолодні весняні дні періоду цвітіння вишні не раз помічали, що біля квітів в поті чола трудяться лише джмелі. Не важливо, що цвітіння скороплинне, бджолам захолодно, з вулика вони ні ногою. Якби покладатись лише на бджіл, таких рясних вишень та персиків не мали б.

Дощ, туман, ранній ранок, пізній вечір, чи навіть у місячну ніч, джмелі працюють і до того ж в 5 разів швидше, ніж бджоли. За день одна комаха може облетіти до 4 тисяч квіток. Враховуючи те, що в гнізді живе від 50-ти до 200 особин, можна уявити яка це сила. Високому рівню опилення сприяє густий верхній покров тіла, пилок добре прилипає до ворсинок та краще переноситься. Тому на нашій малині де добросовісно потрудились джмелики, ягоди всі як на підбір, одна біля одної, соковиті та ароматні.

Бджоли більш перебірливі. Квіти у яких мало нектару як, наприклад, помідори та інші пасльонові,  їх не цікавлять, а ось джмелі  не пропустять жодної та з великою старанністю оброблять всі. Проведені спеціалістами спостереження в теплицях та послідуючий аналіз отриманих результатів показали, що завдяки джмелям навіть в спеку на кущах не було пустоцвітів, а урожайність томатів зростала на 30-50 процентів. На наших грядках з помідорами, перцем та баклажанами у відкритому ґрунті результат також був відмінним.

Ще однією причиною чому джмелі мають оселитись саме на твоїй дачі є невелика дальність їх польоту. Вони не шукають як бджоли хтозна-де розкішні луги чи квітучі сади. Працюють поруч гнізда, щоденно підвищуючи врожайність перш за все на твоїй ділянці. У нас багато квітників на яких до пізньої осені цвітуть однорічні на багаторічні квіти. Вони не тільки тішать погляд, а й стали хорошою годівницею для наших джмеликів. Особливо їм до вподоби медоносні бальзаміни-недоторки, які якраз цвітуть.

Та не тільки витривалістю і старанністю пояснюється висока продуктивність джмелів. Його органи побудовані таким чином, що забезпечують максимальну ефективність збирання нектару та пилку.  Всі звертають увагу на гучний низький звук який супроводжує політ джмеля. Цей шумовий імпульс створюють працюючі крила комахи. Дослідним шляхом було встановлено, що завдяки цьому відбувається вібрація повітря яка зворушує пилок та нектар і робить їх більш доступними для збору. Паралельно покращується процес запилення квітів. До того ж, швидкий помах крил створює позитивний електричний заряд, який сприяє кращому осіданню пилку на ворсинках джмеля. Огіркам і особливо кабачкам цьогоріч були дуже до вподоби такі ось джмелині танці навколо їх квітів, результат очевидний.

Ентомологи відзначають у джмелів надзвичайно хороший зір. В ультрафіолетовому світлі в якому бачать джмелі, пилок квітів особливо яскравий. До того ж швидкість зорового сприйняття найвища серед всіх живих істот на планеті, хоча для чого їм це – не зрозуміло.

Більше того, ряд експериментів показали, що джмелі демонструють складну соціальну поведінку та високі логічні здібності, а свій маршрут польоту будують навіть швидше за комп’ютер. У науковців відповіді як вони це роблять поки що нема.

У джмелів є ще одна загадка. За всіма законами фізики літати вони не повинні, але ж літають. Питання частково прояснилось коли стала доступною швидкісна зйомка яка дала можливість детальніше (покадрово) розгледіти надзвичайно складну динаміку руху крил на швидкості 300-400 помахів в секунду. Хоча виявилось, що принцип польоту ближчий до вертолітного, а не літакового, до кінця математично описати як літає джміль не вдається.

Багатьох відлякує те, що джмелі можуть покусати. Звичайно, як бджоли та оси, джміль має жало, але з власного досвіду бачили, що ці істоти надзвичайно миролюбні. Над гніздом стоїть лавка яку постійно використовуємо для посиденьок, поруч гойдалка на якій любимо відпочивати. Але джмелі ніколи не проявляли ні до нас, ні до наших гостей ніякого інтересу. Часто вважали нас надоїдливою перепоною для вільного руху, щось собі при цьому бормотали типу: «І так часу мало, а тут вони на дорозі поставали» і далі поспішали по справах. Допоки ми на хвилину відвернулись, наш малий племінник навіть був влаштував забавку і розглядав як джмелі обходять сухий вишневий листочок, покладений біля входу в гніздо, але при цьому всьому від трудяг нуль агресії.  Кажуть, що різкі запахи можуть змінити дружелюбну поведінку джмелів, але ми такого не спостерігали. Але якщо і вжалять – жало гладеньке, в тілі не залишається, отрути небагато і вона алергії практично не викликає, хоча свербіж та підпухання будуть тривати декілька годин.

У світі налічується більше 300 видів джмелів. В Україні проживає лише 38 із яких 10 занесено в Червону книгу. Нажаль популяції цих чудових комах постійно зменшується. Якщо говорити за світ в цілому, то причиною є глобальне потепління клімату. Через обмеження дальності польоту джмелі не переселяються у прохолодніші місця подалі на північ і з часом гинуть в своєму до того звичному ареалі поширення.

Якщо розглядати це питання більш приземлено, то на значне зменшення популяції впливає розорювання лугів та руйнування внаслідок цього гнізд. До того ж у джмелів є дуже небезпечний ворог. Це звичайні мурашки. Вони не тільки поїдають запаси меду, а й знищують джмелиний молодняк чим прирікають сім’ю цих благородних комах до вимирання.

Шкода, що джмелина родина восени гине. Залишаються лише молоді джмелині матки які зимують у різноманітних прихистках, а по весні шукають нові місця для гнізда.

Дуже хочеться щоб на наступний рік у нас на дачі знову оселилась така дружна сімейка. За кордоном це не проблема. Джмеликів для власного саду разом з їх будиночком можна придбати у спеціалізованих магазинах. В Україні зрідка також трапляються відповідні оголошення та ціни ну вже дуже кусаються. Тато не раз згадував, що в дитинстві він та друзі один поперед одного бавились розведенням джмелів, а потім хвалились у кого більше різновидів. Він казав, як це робили та нажаль в той час саме цю частину розповіді слухала вкрай не уважно. Тепер тата немає і знання про принаджування джмелів прийдеться черпати з інтернету. Мотивації зайнятись цим ділом більш ніж достатньо, а якщо говорити з усмішкою, то до того ж мало хто може похвастатись «своїми» джмелями.  Якщо вийде, обов’язково опишемо як нам вдалося цього досягнути.

13 серпня 2016р. (t: +6,2 /+21,6 ⁰С)