Мандри в пошуках весни




Вже давно перевірено запаси та накуплено нового насіння, складено схеми сівозміни та розроблено плани овочевого конвеєра. Тобто, підготовчий етап успішно пройдено, залишилась все задумане перетворити в життя. Після довгої, скучної зими зустрічі з весною, її першими провісниками чекаєш з особливим нетерпінням. Та в цьому році весна чомусь не особливо поспішає заявити свої права. Чекали-чекали і поїхали їй назустріч. Міжсезоння на курортах південних країн саме час для тих, хто окрім того, щоб ніжитись на сонечку, хоче без тисняви і поспіху роздивитись навколишню екзотику, відчути місцевий колорит, познайомитись та поспілкуватись із тамтешніми мешканцями. До того ж, що важливо, це той період, коли це вдається зробити  найдешевше.




Раптовий перехід із зими в літо завжди вражаючий, адже країна зустріла пишною зеленню, різноманіттям барв квітів, синьо-бірюзовим, теплим, іскристим морем і все це просто залите яскравим сонячним промінням, ще не безжально пекучим, а ніжним і пестливим. Попервах дивились і віри не йняли, що все це насправді.

Особливо заворожувало море. Чи то казка якась, чи мультик, а може сон наяву. І мілке, і глибоке, насичене кольорами, екзотичними мешканцями схожими інколи на птахів, метеликів або взагалі не схожих не що небудь раніше бачене, інколи спочатку взагалі не розібрати живе воно чи ні. Ото взяв в руки мушлю, а звідти раз і вилізли волохаті лапища, а над ними на ниточках два ока. Добре, що це чудище полохливе і нас боялось не менше як ми його. З часом цих крабів-самітників взагалі за милашок вважали і побачивши чисельні сліди на піску, схожі як від гусеничного тракторця, вже знали хто то прогулювався.

Коли пройшло перше захоплення навколишньою красою, появилась цікавість, а що там за межею доглянутих газонів, голубих басейнів, веселих квітників. Далеко йти не прийшлось, контраст раптовий і разючий як наш переліт із зими в літо. Відразу стає зрозуміло, чому в тут природа зосередила життя у теплому, ласкавому морі. Адже вся ця готельна краса, що так тішить погляд, насправді є рукотворною і появились вона на цій землі та існує виключно завдяки щоденній, невтомній праці багатьох людей.




Навколишня місцевість – найсправжнісінька пустеля – суха, безводна, жорстока із розкиданими по ній такими ж моторошними, позбавленими життя горами. В цілому все це подібе на якісь марсіанські пейзажі, така собі депресивна «безнадьога», ні рослин, ні видимих тварин, не приведи боже надовго наодинці там затриматись.

Саму ж землю назвати землею можна лише умовно, їй більше підходить назва «суша» чи «суходіл» і складом вона більше схожа на подрібнене каміння. Плоди дає відповідні: то зрідка якась колючка, а то по весні, як в облисілого дядька на голові, ріденька травичка на вітрі  полощеться. Одного разу недалеко від моря побачили місцинку геть заплетену жорсткою, приземистою рослинністю, а між нею щось схоже на малюсінькі кавунчики. Ого, думаємо, нарешті побачили місцеві щедроти. Підійшли ближче, роздивились, насправді це лише погана імітація благородної ягоди. Але і її місцеві ділки збирають та довірливим туристам продають як супер засіб від всього що хочеш. Правда, інколи продукцію своєї землі продавці змушені підписувати, даючи пояснення типу, що це не какашки верблюда, а що залишається робити коли вона дійсно деколи на якісь відходи схожа.

На такій землі простим людям живеться ох не солодко. Халупи без вікон і дверей, обшиті та покриті листям, як небуть прикрита від порохів вода у залізній цистерні, море мух, що без перестану лізуть в очі та до рота, замість загорожі насип із каміння, а зручності під сусіднім каменем. Навіть про елементарні блага цивілізації мова не йде. Якщо є верблюд (як же вони смердять) або іржава бляшанка на колесах – багачі. Споглядання того в яких умовах зростають діти справляє гнітюче враження: антисанітарія, бруд, бідність, все обшарпане, засмальцьоване.

Після побаченого дуже захотілось назад, до своєї країни, багатої, квітучої, щедрої. Нехай там ще майже зима, поля лежать жовто-чорно-зеленими смугами, вітер гойдає голі віти лісу, не чути пташиного співу, але ще трішки і проснеться вона, задихає на повні груди, а ми згуртуємось в одну сім’ю, кинемось наводити порядки і не тільки на своїх городах, а й в думках, вчинках, поглядах і по всій країні, в кожному закутку, щоб очистити нашу неньку Україну від всякого бруду, непотрібу, що як камінь на шиї десятиліттями тягне нас на дно, щоб стала міцною, чепурною, здоровою духом і помислами та на віки щасливою. Та ми ще спимо і в цьому гарячковому сні робимо якісь конвульсивні, безглузді, часто навіть руйнівні рухи і не усвідомлюємо який насправді рай на землі дав нам Бог за Батьківщину. Гей, народ, пора вставати!

03 березня 2017р. (t: +0,3 / +6,9 0С)

 




Вам також може сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Please turn AdBlock off                               Будь ласка вимкніть AdBlock

Повідомлення для користувачів AdBlock

Будь ласка вимкніть блокування реклами для цього сайту. Це допоможе нам його розвивати та оплачувати хостинг.

Seo wordpress plugin by www.seowizard.org.