Відрізнити хорошу розсаду від перерослої, хворої зможе навіть городник-початківець. Тут особливих навиків не треба, адже якісна розсада має насичений колір, товстенька, з короткими міжвузлями, вона наче дихає здоров’ям, бринить силою і притягає погляд. А ось виростити таку під силу лише тим, хто має знання, що ґрунтуються на багатому досвіді, легку руку і хоч трішки внутрішнього відчуття міри і доцільності.

В питанні вирощування розсади відправним пунктом є дата посіву насіння. У кожного городника вона своя і головним чином залежить від планової дати висадки розсади. При цьому основним і вагомим орієнтиром є вік розсади. Для перцю і баклажанів орієнтуємось на 70-80 днів, помідори 60 днів, цибуля – 40-45 днів, капуста –30-40 днів, кукурудза, салат – 20-25 днів, гарбузові (огірки, кабачки) – 14-21 день після масових сходів. Весняну сверблячку надранніх посівів охолоджує усвідомлення того безперечного факту, що, наприклад, з січневих сходів помідорів чи перців аж ніяк не вдасться отримати якісні плоди на два місяці раніше. Нема великого секрету, що і місяць не вдасться виграти, в кращому випадку днів 10-14.  Перцеві експерименти в минулому році були тому живим свідченням.

А ось наскільки розсада буде міцною, залежить від багатьох похідних серед яких найважливішими є умови освітлення, температурного режиму, підживлення та відведеної площі. Збалансувати всі ці складові не завжди просто, але можливо. Найбільш прикро коли розсада виросла, а садити нема як, бо обставини складаються всупереч твоїм можливостям та планам, а причина стає таким собі форс-мажором, як от погодні аномалії у вигляді затяжних холодів та навіть снігу. Зовсім недавно у відповідь на заметілі та морози, що охопили значну територію України в 20-х числах квітня цього року  в інтернеті гуляла сатирична картинка. На ній чоловік у шортах та футболці з відром картоплі у руках та лопатою на плечах прийшов на город, весь засипаний снігом, з думкою, що як би нічого не хочу знати, пора садити картоплю і баста. Воно то смішно, але проти зими не сильно попреш. От і виходить, плани планами, а з розсадою щоб сильно не переросла щось робити треба.

Найменше хвилювались за розсаду ранньої, цвітної, пекінської капусти та броколі, оскільки вона перебувала на вулиці з невеликим накриттям з моменту появи перших сходів. Висадили її на грядки ще 08.04 у віці біля двох неділь та прикрили одну пластиковими пляшками, а іншу агроволокном. Зараз капусті 37 днів від сходів і під пляшками їй вже затісно, пора їх знімати. Салат також 08.04 висадили на грядки з накриттям агроволокном.

А от переглядаючи невтішні прогнози погоди на місяць вперед, розуміли, що теплолюбні культури у заплановані строки перенести на грядки не вдасться. На щастя методи запобігання переростанню розсади існують. Одні більш ефективні, інші менше. Є навіть з розряду «шокової терапії».

Найбільш універсальним і дієвим є зниження температури без зменшення рівня освітлення, припинення підживлень та суттєве зменшення поливів. За таких умов рослини практично припиняють ріст і як би завмирають в очікуванні сприятливішого періоду. Головне знати міру і не допускати, щоб температура опускалась занадто низько. Для помідорів, перцю та баклажанів біля 15 ⁰С буде оптимальним варіантом.

Якщо розсадні ящики вщерть не заповнені ґрунтом, простим і ефективним способом покращення якості розсади помідорів, огірків, кабачків є досипання землі. Завдяки цьому на присипаному стеблі утворюються додаткові корінці, а рослини набувають компактнішої форми. Перець вище 1-2 см не засипаємо, а для баклажанів цей метод не застосовуємо взагалі.

Хороший результат отримуємо відщипуючи  у помідорів нижнє листя. При стиканні листочків між собою та затіненні нижніх, рослини отримують сигнал про нестачу світла і розпочинають стрімко підніматись догори, намагаючись обігнати побратимів та стати переможцем у змаганні за комфортніші умови. При обрізанні листя рослина на якийсь час як би дезорієнтується і припиняє ріст у висоту. Видима зупинка росту надземної частини рослини не означає, що вона в цілому впала в ступор. Зовсім ні. Щоб відновити листовий апарат рослини розпочинають переформатовуватись: активно нарощується коренева система, паралельно потовщується стебло, що в цілому призводить до покращення якості розсади. Якщо на помідорах такий підхід спрацьовує дуже добре, то у баклажанів обрізаємо листя обережно і потрохи, а от для перців він не підходить. Інше діло розсада цибулі. Надміру видовжене зелене перо зістригаємо ножицями навпіл чи навіть дещо більше, розсаді це йде лише на користь.

Можна зустріти рекомендації в яких радять для стримування росту прищипувати верхівку щоб за рахунок пасинків, утворених в пазухах листків, мати розгалужені кущі. Від цього відмовились однозначно. Причина полягає в тому, що для формування, росту пасинків та входження їх у фазу плодоношення необхідно досить багато часу через що виглядати врожай прийдеться довгенько. Колись раніше такий експеримент провели з перцем. В одній статті, вже не згадати хто, сильно розхвалювали які то після вершкування кущі стають пишні і як багато перцю на них одночасно достигає. Добре, що відщипнули вершки лише у декількох рослин, а так би поплатились суттєвим зменшенням врожайності всієї перцевої грядки. Зате було зручно порівнювати ті та інші рослини і робити висновки. Пасинків прийшлось чекати довго. На основних посадках перець вже цвів повним ходом, а вершковані рослини лише розгортали молоді листочки. Допоки утворили зав’язь, допоки вона виросла – початок осені, на другу, а тим більше третю хвилю плодоношення часу вже не було. Та і загальна продуктивність бокових пасинків не тішила. Недарма рекомендується і в доцільності цього переконались, видаляти всі пасинки по стеблу до першої природньої розвилки. Як закономірний результат експерименту – значний недобір врожаю.

Але якщо говорити про «шокові» методи впливу на розсаду, то є один який однозначно вартий уваги. Випробували його не один раз і завжди він діє безвідмовно з постійно відмінним результатом. Це не наше «ноу-хау», але довідавшись про цей секрет не могли обминути його увагою. Застосовується він виключно для помідорів і полягає у зрізанні вершків з подальшим їх вкоріненням.

В 50-х роках минулого століття Ленінградським сільськогосподарським інститутом протягом декількох років проводилися дослідження механічного впливу на процес розвитку рослин з метою підвищення їх продуктивності. Проведений ряд експериментів з вирощування помідорів, які на стадії розсади замість пікірування були зрізані із стебла і висаджені в ґрунт для подальшого дорощування, дав змогу стверджувати, що таке «хірургічне» втручання, дозолило отримати рослини з більшою силою розвитку і плодоношення, стимульованих  стресовою ситуацією. Узагальнені результати вражали, адже було встановлено, що перша плодова китиця закладалася над меншим числом листків, помідори із вкорінених вершків мали менше пасинків та зеленої маси, але більше зав’язі, раніше зацвітали та на 9-14 днів раніше розпочинали плодоношення. Врожайність підвищувалась на 76%.

Ми також вирощували помідори за цією методою і хоча порівняльний аналіз не проводили, було очевидно, що помідори вродили як ніколи рясно. Правда, зрізані вершки не висаджували зразу ж в ґрунт, а ставили для коренеутворення в стопки з водою. Щоб не втратити посадковий матеріал, дотримувались декількох простих правил. Зрізані рослини швидко в’януть, а потім гірше відновлюються. Щоб цього уникнути попередньо готуємо тару, підписи сортів, навіть наливаємо воду і ставимо це все просто під руки. На зрізаних вершках залишаємо верхні 2 листка і відразу їх ставимо у посуд з водою. Найактивніше утворення корінців проходить за умов коли навколишня температура (важливо!) становить не менше 20-25 ⁰С. При нижчій температурі коренева система довго не розвивається, а стебло, опущене у воду часто загниває. Для кращого доступу кисню до стебла, об’єм води має бути не дуже великий. Приблизний термін пророщення – 6-8 днів. За цей час рослини випускають корінці довжиною біля 1 см. Зазвичай краще дати можливість рослинам наростити більше та довших корінців, ніж висаджувати слабо пророщені вершки, адже при сильнішій кореневій системі  приживлення проходить менш травматично і становить 98-100% від загальної кількості посаджених рослин.

Оскільки в середині квітня стало зрозумілим, що помідори висадити на грядку у звичні строки через надмірно холодну погоду не вдасться, а зазвичай висаджуємо вже 16-18 квітня і чекати сприятливих умов прийдеться ще не один тиждень, до найвищої розсади також застосували метод обрізування вершків з подальшим їх вкоріненням.

Обрізали тільки рослини, які при висаджуванні через надміру видовжене стебло прийшлося б на грядці розміщати похило. Такий спосіб висадки перерослої розсади також непоганий варіант, але застосовуємо його з великою неохотою і перш за все через високу ймовірність поламати при висаджуванні стебло. Догляд за такими посадками також проблемніший, адже зворушуючи навколо рослин землю можна ненароком серйозно пошкодити коріння. До того ж, навіть обережні поливи, не говорячи про  рясні дощі часто розмивають тонкий поверхневий шар ґрунту, оголюючи коріння. Проводити підживлення також стає складніше – внесені по поверхні вкоріненого стебла добрива можуть обпалити корінці.

Отож, на нашу думку, набагато краще провести зрізання верхівок. Цей спосіб чудово спрацьовує навіть по відношенню до 10-ти денної розсади, враженої чорною ніжкою, а як протидія переростанню розсади, взагалі є найоптимальнішим. Тому застосували його цієї холодної весни також, адже не тільки виграли півтора-два тижні, а й стимулювали рослини мобілізуватись для активнішого плодоутворення.

Зробили це 21.04, а вже через тиждень мали хороші живці для висадки. Поспішати не стали і дали можливість нашим рослинам наростити довгенькі і густі корінці і лише тоді (02.05) висадили їх на грядку.

Зрізаємо розсаду помідорів не тільки як протидія переростанню. Посіяли лише три насінини помідорів сорту Ехо. Спочатку все було добре і раптом помітили, що одна, вже досить велика рослинка, лежить і в’яне. Виявилось, що нижня частина стебла має серйозні проблеми. Дуже не хотілось втратити того одного з небагатьох, а тому було вирішено спробувати реанімувати рослинку,  реставрувавши кореневу систему. В місці трішки вище від того де на стеблі починались здорові тканини відтяли вершок. Отримали маленький куцик та це не проблема, якщо все буде добре, часу для росту предостатньо. Як тільки у воді, в теплі, на стеблі утворились корінці, рослинку пересадили в землю. Зараз вона найменшенька, але дивлячись на неї переконані, що перспективу має величезну і толк з неї буде точно.

Після перевірки в січні насіння на схожість, завдяки методу обрізання і вкорінення вершків, отримали шанс зайняти місце на грядках три рослини. Їх слабенька і квола розсада зимових днів, весною, зазнавши змін внаслідок нашого механічного втручання, перетворилась на пристойний посадковий матеріал і, скоріше за все, влітку ці рослини можна буде відрізнити від інших помідорних кущів хіба що за вищою врожайністю.

Існують взагалі чудернацькі поради стримування переростання розсади, як от щоденне, багаторазове, але не більше 20 разів на день, погладжування рослин по вершках. Кажуть, що тоді рослини випускають газ етилен, який сприяє потовщенню стебла і  потужності листя. Можливо, в цьому є якийсь резон, проте, скоріше за все, таким чином рослини можна запестити до смерті, обтріпавши молоденьке листя. А де ще час на ці постійні ласки взяти, це ж нічого не роби, тільки руки прикладай. Ні, таке новаторство не для нас.

Але яка б там не вийшла розсада, краще не засмучуватись, а сміливо висаджувати її в ґрунт. Теплий подих весни і волі пробуджують стримуваний порив росту і роблять справжні чудеса. За дбайливого догляду рослини міцніють, розгортаються в ширину, а якщо на допомогу їм дати ще хоча б пару крапель стимулятора, за два  тижні розсаду буде не впізнати.

Ми так і зробили. До кінця дня 02.05 на грядках вже було все: помідори, кукурудза, кабачки, огірки і навіть перець та баклажани. Правда, посадки ретельно закрили агроволокном, натягнутим на дуги. Під ним рослини ростимуть ще десь до 20-х чисел травня.

02 травня 2017р. (t: +2,0 / +15,5 ⁰С)