Екзотичні помідори





Довго шукати екзотику в помідорах не треба, адже вже навіть за своєю суттю і природою вони зовсім неординарні. Томати — заморський гість, його батьківщина — далека Америка. Довгий час до нього відносилися підозріло, адже вважали отруйним, а ботаніки вели суперечки щодо того, що являє собою плід.

На сьогодні помідори за правом завоювали статус «золотого яблука» і під покровительством людини неймовірно розширили свій, нехай зовсім навіть не природний, ареал. Але водночас, цей чудо-овоч сильно розгубив статус диковинки й зараз багатьма сприймається зовсім буденно. Червоним чи жовтим помідором уже нікого особливо не здивуєш. Агрофірми, у гонитві за «валом», цілорічно просто закидають прилавки магазинів один в один, як з-під заводського конвеєру, плодами. Але тільки дачники в змозі виростити дійсно екзотичні помідори і за виглядом, і за смаком. У цьому плані аграрні господарства тут навіть і близько не конкуренти, хоча попотіти при вирощуванні отого «най-най» прийдеться.

Помідор у себе вдома є багаторічною рослиною, а от отримати свіжі та здорові плоди у відкритому ґрунті в наших природно-кліматичних умовах на тяп-ляп не виходить. Тут є свої перепони й першочергово це те, що рослини вимагають стабільного, справжнього тепла, адже вже за 10 0С припиняють ріст, а ще за нижчих температур взагалі гинуть. Отож, маємо календарні обмеження в частині сприятливого для цього теплолюба періоду.




Не меншою проблемою є висока вологість повітря, що сприяє швидкому розвитку грибкових і бактеріальних патогенів. Чого варта одна фітофтора, а є ще альтернаріоз, різноманітні гнилі та ще багато всього іншого. У плані захисту на невеличких помідорних грядках не сильно розійдешся і хімічні препарати використовувати приходиться лише за великої необхідності і вкрай обережно, адже поруч люди, інша городина.

Помідори вимогливі до стабільної, без різких перепадів, ґрунтової  вологи і потребують доступу до фосфору та кальцію. У противному випадку матимемо потріскані, вражені вершковою гниллю плоди, що повністю позбавляє їх будь-якої привабливості. Але якщо все це здолати і пройти, відкриваються двері до дивного різнобарв’я та смаку.

У цьому сезоні наша дорога також не була легкою. Насіння на розсаду посіяли в період кінця лютого — початок березня. Спочатку рослини ростуть кучніше, а днів за 22–27 розсаджуються в ящики на відстань 8 см один від одного. Перших два тижні від появи сходів розсаду додатково 5–6 годин підсвічували. Температурний режим протягом усього періоду не нижче 15–17 0С. Підживлення проводилося розчином добрив Rost-концентрат, ROYAL MIX та Біокомплекс БТУ-р.

Отак у помірному теплі та затишку розсада гарненько підростала й ніхто, навіть, не підозрював, які попереду очікують випробування.

Розсаду висаджуємо зазвичай досить рано. Минулоріч 16.04 заклали першу грядку, а тут не тільки холодно, а і морозцем притискає. Боролися з переростанням розсади, як могли, а на постійне місце отримали змогу її переселити лише із настанням по справжньому теплих днів, а це в останні дні квітня – на початку травня.




Якби ж то знали, що то ще не кінець. У ніч із 9-го на 10-те травня морозець ого-го, як лупнув. Висаджені рослини не те що померзли, ні, вистояли всі як один, адже були під накриттям, але стресу зазнали добрячого. Як наслідок — відставання в рості, а перший стиглий помідорчик отримали на два тижні пізніше, ніж зазвичай. Та це вже були дрібниці, адже без врожаю не залишились, та й виглядом помідорні грядки постійно піднімали настрій, а тішитися було чому.

У цьому сезоні вирощували багато оригінальних за кольором та смаком сортів. Про екзоти багато хто говорить, як про таку собі розвагу більше для душі, отак щоби побавитись, бо вважають, що через низьку врожайність сім’ю ними не накормиш і на ринку попиту не матимуть. У цьому є певний резон. Мало хто відважиться купити зелений чи брудно-коричневий помідор та й жовтий з коричневими плямами якось підозріло дивиться. До того ж, спробуй ще довези, адже шкірка може бути надзвичайно ніжною, а м’якуш напрочуд соковитим. Але самостійно виростивши такі помідори переконалися, що за своєю фантастичною красою та чудесним смаком вони неперевершені, а за врожайністю нерідко дають фору багатьом традиційним сортам.

А як цікаво з ними працювати. От ще зовсім ґудзичок, а вже чорненький, а цей зелененький із фіолетовими бочками, а той у мармурових смарагдових розводах із темними лініями чи плямками. Трохи підросли — колір змінюється, збагачується, з’являються нові барви. І от вона, довгождана пора, коли кущі вкриваються плодами такої неймовірної палітри, що лише художник може достеменно сказати, як називається сукупність цих кольорів. Але що цікаво, нерідко суміш барв спостерігається не лише зовні, зріз часто вражає не менше. Тут може поєднуватися жовте з червоним, зелене з рожевим, коричневе з оранжевим, а то і все на раз. Як справжньому дачнику обійти таку красу й не спробувати виростити її в себе?

А смак? О, це окрема тема. Часто навіть себе запитувала, чи це не гра розуму. Часом бачиш якийсь екзотичний фрукт чи овоч, ще його не скуштував, а вже підсвідомо налаштовуєшся на щось неординарне, своєрідне. Не виключено, що й тут якоюсь мірою спрацьовує цей принцип. Ну не прийнято їсти зелені помідори і все тут. Перший раз навіть із якимось острахом кусаєш. Але нехай і так, головне, що отримання незвичних, але завжди приємних смакових відчуттів гарантовано.




Не всі сорти екзотичних помідорів через ту чи іншу причину готові вирощувати й надалі, але таких, що сподобалися переважна більшість, ось саме про них піде далі мова.

Біла вишня

Рідкісний сорт, вартий найбільших похвал, адже тут сплелись у гармонійному поєднанні м’ясистість, соковитість, приємний смак та чудовий аромат.

Сорт середньостиглий, детермінантного типу. Кущі висотою 1,5 м, тендітні, з довгим, тоненьким листям, ростять великі, серцеподібні плоди, як для таких крихких кущів, справжні гіганти, вагою 200-600 г. Шкірка у помідорів тонка, м’якоть однорідної, ніжної, м’ясистої текстури аж до плодоніжки. Колір плодів незвично світлий: молочно-жовтий, інколи з рожевинкою на верхівці та з легкою салатовинкою на плечиках.



Щасливий капітан (Captain Lucky)

Здебільшого сорт називають «Щасливий капітан», хоча паралельно широко використовуються такі переклади з оригіналу як «Капітан Удачі», «Удача капітана» і навіть без всяких перекладів – «Капітан Лакі». Країна походження – США, автор сорту Міллард Мердок.

Рослини індетермінантного типу, заввишки 1,5-1,7 м, міцні, із лапатим листям, виглядом схоже на картопляне. За строками достигання сорт середньостиглий, хоча за сприятливих погодних умов може себе показати навіть як середньоранній.

Плоди плескато-округлі, м’ясисті, помірної щільності, великі, середньою вагою 200 г, окремі навіть до 500 г, з красивим переплетінням зелених, червоних і бронзових кольорів. Забарвлення м’якоті також оригінальне і є поєднанням рожево-жовто-зелених барв. Помідори мають легкий, збалансований за цукрами та кислоті смак та ніжний аромат.  Стійкість до розтріскування середня. Врожайність 2-2,5 кг з куща.




Пе-20 + Король краси (P-20 + Beauty King)

Сорт здатний заворожити будь-кого і це не дивно, адже його плескато-округлі плоди мають незвичне поєднання контрастних кольорів, де насичено-жовтий низ переплітається із густим загаром верха, який поступово, під впливом сонячних променів перетворюється із синього в коричневий, а під кінець майже в чорний.

Смак, це взагалі щось неймовірне і далеке від традиційної томатної манери. Навдивовижу солодкі із присмаком якихось екзотичних фруктів. Помідори цього сорту відкладали щоб ласувати свіжими, ось так просто без нічого. Вже тільки заради цього їх варто вирощувати не зважаючи на форму плодів, яка часто  буває зовсім неправильною із нерівною поверхнею низу.

Сорт середньостиглий, рослини висотою 1,2 м.  Плоди набирають вагу в середньому 130-150 г, хоча нерідко трапляються екземпляри по 250-280 г. Врожайність 2-3 кг з куща.



Рожевий сибірський тигр

Рідкісний індетермінантний, середньостиглий сорт з неймовірно красивими плодами. Оригінатор сорту американський селекціонер Марк Мак-Кіслін, який створив цей шедевр на основі поєднання сортів Король краси та Синій.

Кущ заввишки 1 м, утворення пасинків слабке. Добре зарекомендував себе за формування в 3 стебла.

Плоди плескато-округлі, злегка ребристі, середньою вагою 150 г, хоча окремі набирають до 300 г і характеризуються екзотичним забарвленням, яке проявляється у навіть молодої зав’язі завдяки темно-фіолетовим плечикам. У біологічній стиглості помідори нікого не залишать байдужими, адже стають надзвичайно ефектними через поєднання рожево-голубої і синьо-фіолетової гами. Особливо контрастними є кольори у помідорів, добре освітлених сонцем.

М’якуш насичено-червоного кольору, досить щільний, м’ясистий, приємного з легкою кислинкою смаку. Хоча шкірка доволі тонка, сорт добре витримує перепади вологості ґрунту, проявляючи високу стійкість до розтріскування. Врожайність 2-2,5 кг з куща.



 Великий Білий (Great White + P-20)

Трапляється під назвами «Великолепный белый», «Чудовий білий». Рідкісний сорт із надзвичайно красивими плодами, рясним і тривалим плодоношенням. За строками достигання  – середньо-пізній.

Рослини висотою 1,2 м, листя мало, верхівкам стебел притаманне антоціанове забарвлення. Через слабке кущіння пасинкування слід проводити дуже ощадливо, або навіть взагалі від нього відмовитись.

Молода зав’язь зеленого кольору з швидким переходом у фіолетовий, який чим ближче до плодоніжки стає насиченішим,  а під кінець майже чорним. Стиглі плоди набувають надзвичайно красивого забарвлення: жовті з темно-фіолетово-коричневими плечиками, які можуть спускатися мало що не до денця. В місцях де плодоніжка своїми пелюстками-промінчиками закриває тіло помідора від сонця, шкірочка не забарвлюється в темний колір і плоди виходять із жовтими зірочками.

Форма різноманітна: куляста, плеската. Кругленькі помідорчики найгарніші. Середня вага 150-200г, хоча окремі набирають навіть по 700 г, що серед синьоплідних томатів велика рідкість. М’якоть кремово-біла, тугенька, пружна, але не тверда, соковита, дуже приємного, солодкуватого смаку.



Гном Бій з Тінню (Dwarf Shadow Boxing)

Середньо ранній сорт помідорів з оригінальною кольоровою гамою. Кущі штамбового типу, висотою 0,7-1,0 м, добре вкриті міцним, широким листям.

Цікавий своїми витягнутими плодами (біля 8 см) із гострим дзьобиком на кінці. Плодоношення дуже рясне, врожайність висока. На кущі достигає по 55-60 плодів вагою 50-100 г.  Молода зав’язь пофарбована в зелений і темно-фіолетовий, майже чорний колір. Під час достигання із сонячної сторони плід набуває темно-коричневого кольору, а ось з протилежної сторони, тієї, що в тіні – на червоному  тлі оранжеві смужки і штрихи.

М’якоть з малою кількістю насіння, смачна, відмінної консистенції: тугенька, але не тверда, що надає плодам універсального призначення.



Болото

Середньоранній сорт помідорів салатного призначення. Рослини індетермінантного типу, найвищу результативність демонструють при формуванні в 3 стебла, утворення пасинків слабке. На кущах, висота яких 1 м, наливається 11-13 плодів вагою 200-350 г, округло–плескатої форми, незвичного зелено-жовтого з коричнюватим відтінком кольору із насичено-зеленими плечиками. В розрізі м’якоть може мати рожеві вкраплення.

Помідори надзвичайно ніжні, соковиті, їх можна пошкодити навіть легким притисканням. Щоб плоди не ставали надміру водянистими їх краще не перетримувати. Смак вишуканий, солодкий. Також плодам властивий приємний аромат. Врожайність висока і може сягати понад 3 кг з куща.



Ехо

Приголомшливий сорт, улюбленець. Детермінантного типу, характеризується чудовим, рідкісним поєднанням ранніх строків достигання, великоплідності  та відмінного смаку.

Кущі висотою 0,8 см і потребують обов’язкового підв’язування, адже на кожному формується по 25-27 штук помідорів плескато-округлої форми вагою 250-600 г, що не є рекордом, адже потенціал сорту важковаговики до 1 кг. Врожайність надзвичайно висока і 5,5 кг стиглих томатів із куща для даного сорту не межа. Достигання дружнє, термін плодоношення біля двох місяців.

Зовні плоди вкриті тоненькою шкіркою буро-зелено-жовтого кольору. На зрізі  насичено-зелені із жовтавою серцевиною. Але найбільше вражає смак. М’якоть соковита, ніжна, неймовірно солодка. Із нарізки ці помідори вибираються першими. Сорт стійкий до захворювань, перепадів температур та помірно-стійкий до перепадів вологості ґрунту.



Гарвардський сквер (Harvard Square)

Рідкісний сорт середньостиглих, високорослих (1,5 м), врожайних, неймовірно красивих  помідорів. Плоди кругленькі, злегка приплюснуті, всі як на показ, як кажуть, без сучка і задирки, середньою вагою 160 г, але можуть набирати і 300 г.

Колір надзвичайно екзотичний – гармонійна суміш приглушеного зеленого із м’яким червоним. На розрізі палітра барв ще цікавіша та контрастніша. До того ж, помідори дуже смачні, солодкі. Сорт характеризується високою стійкістю до захворювань томатів.  Врожайність 2,5-3 кг з куща.



Золотий клад

Незвичний сорт, що характеризується унікальною лежкістю. Країна походження – Болгарія. Висота рослин 1,3-1,4 м, терміни достигання – пізній.

На кущі формується по 30-35 штук плодів округлої та округло-плескатої форми вагою 60-120 г. Довгий час зав’язь залишається дуже твердою, зеленою і лише наприкінці серпня набуває легкого жовтуватого відтінку. Такою ж збирається.

З жовтня помідори починають поступово набирати колір і до середини листопада досягають біологічної стиглості – стають насичено-жовто-оранжевими із м’якоттю прийнятно-щільної, хрусткої текстури та приємного смаку. В процесі достигання помідори не гниють і зберігають товарні якості до Нового Року. Сорт надзвичайно стійкий до різноманітних захворювань томатів.

30 серпня 2017р. (t: +7,8 / +20,4 0С)




Вам також може сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Please turn AdBlock off                               Будь ласка вимкніть AdBlock

Повідомлення для користувачів AdBlock

Будь ласка вимкніть блокування реклами для цього сайту. Це допоможе нам його розвивати та оплачувати хостинг.

Seo wordpress plugin by www.seowizard.org.