Майже весь город засіяно та засаджено. Чого тут тільки не натикано: різноманітна капуста, салати, улюбленці помідори, цибулька, перчики, кукурудза, морквочка і т.д. Всього багатенько і густенько. Та через малі розміри рослин ділянки з широкими проходами здаються якимись пустуватими.

Але ми добре знаємо, що це не надовго. Ще 3-4 тижні і за теплої погоди все зазеленіє та забуяє, город кардинально змінить свій вигляд. Щоб сприяти цьому процесу проводимо активне підживлення. Часник, горох, цибулю на ріпку, картоплю вже підживили 2 рази, помідори, моркву, капусту, кукурудзу, порей, селеру – 1 раз. Цибуля на перо, салат, редиска, рукола, листова гірчиця, бораго, шпинат ростуть без підживлень.

В цю пору також досить актуальне питання зачищення городу від бур’янів. Насіння багатьох видів рослин лежачи в землі може не втрачати схожість більше 20-ти років. І це не межа. У Вікіпедії з посиланням на статтю Замятіної Н. «Опыт продолжается 120 лет», опублікованій в журналі «Наука і життя» № 7, 2001р., є інформація, що американський ботанік В. Дж. Біл англ. William James Beal восени 1879 року закопав у землю 20 пляшок з насінням 21 виду поширених бур’янів. З тих пір періодично (спочатку 40 років кожні п’ять, потім десять, а пізніше — кожні двадцять років) учені викопують одну пляшку і перевіряють насіння на схожість. Деякі особливо стійкі бур’яни проростають досі. Залишилось ще 5 пляшок.

Без сумніву, що за звичайних умов знищення бур’янів називається боротьбою. А як інакше, якщо пруть без зупину, особливо якщо достатньо вологи. І в результаті до кінця літа вони переважно перемагають. Бере верх їх невпинна тяга до життя, бо вони є життя: вируюче, стрімке, буйне.

Враховуючи те, що ми використовуємо вузькі грядки вже не перший рік, бур’янів досить мало. Гній, як джерело забур’янення, не завозимо, а тим, непрошеним гостям, що появляються, не даємо шансу засіятись. До того ж, однією з головних умов проростання насіння є його розміщення в верхніх шарах ґрунту. У нас міжряддя не перекопуються і ніколи з грядками не міняються місцями. Тому насіння, що було біля поверхні землі на міжряддях все з часом поступово проросло, сходи було успішно знищено, а тому насіннєва маса не наростає, а навпаки – зменшується. Якщо якісь стебельцятка появляються, вони зрізаються плоскорізом, згрібаються граблями та виносяться в компостну яму.  Все досить легко та просто.

Це так з міжряддями, а ось обробіток грядок проводиться наступним чином. Коли бур’яни зовсім маленькі, бортики можна розгорнути та через 30 хвилин відновити граблями.  При цьому всі білі ниточки сходів гинуть. А можна почекати коли бур’яни трішки підростуть та після дощику позривати їх руками. Перш за все орієнтуюсь на їх кількість, а тоді вирішую яким способом скоріше.

В середині грядки сапання не проводиться, адже рослини розміщені досить скупчено і коріння, ось воно, зразу біля поверхні. Його дуже легко пошкодити, а рослини з підрізаним корінням довго відновлюються, відстають в  рості, через що пізніше вступають в фазу плодоношення. Варто лише раз добре просапати часник і великих головок він не утворить. Тому серед городнього інвентаря такого інструменту як сапка у нас не зустрінеш. Максимум що робиться, це весняне (допоки не розрослась коренева система) розпушення плоскорізом ґрунту на глибину до 1-2 см з одночасним підрізанням бур’янів і то не більше 1-2 рази. А далі, після проведення серії підживлень, центр грядок добре мульчуємо  після чого бур’яни як овочам так і нам більше не дошкуляють.

До багаторічних бур’янів абсолютно нетерпиме ставленні. Як тільки побачимо, що хтось з них потихеньку починає обживати територію городу, спуску не даємо. Зразу ж викопуємо та вибираємо все до останнього росточка. Щоб від сусідів до нас не перебирались бур’яни з повзучими стеблами, досить добре захищає невисока загорожа із шиферу.  Ви там собі, дорогенькі ростіть, а до нас зась!

11 травня 2016р. (t: +12,4 /+21,1 ⁰С)