Вирощуємо кущові помідори




img_7031Якщо говорити про емоції, то слово «помідор» довгий час в мене скоріше асоціювалось із персонажем твору італійського письменника Джанні Родарі «Пригоди Чіполіно (Цибуліно)», книжку якого в дитинстві прочитала мені мама, але аж ніяк не із чимось приємним в плані насолоди від їди і тим більше краси. А як інакше, адже довго помідор-овоч, рахувала за просто таку собі округлу, червону, твердувату та кислувату штуку, до того ж повну насіння яка росте десь там на городі і яку краще їсти в салаті, бо так вона, із сіллю та сметаною, хоч трохи смачніша.

Вирощуючи помідори, поступово стало зрозуміло, що не все так банально і помідорне різноманіття спочатку викликало інтерес, більше орієнтований на врожайність, з часом це перейшло в серйозну зацікавленість спрямовану вже на смакові характеристики, а тепер це захоплення, яке робить життя цікавішим.

Скільки ж то було випробувано сортів, перш ніж сформували свою колекцію врожайних та смачних помідорів. В переліку є дуже вдалі сорти зарубіжної та вітчизняної селекції, є отримані з приватних колекцій аматорів цієї справи, а є один-два до яких прикипів душею, чи які стали сімейною реліквією. Один з них – «Бабині жовті». В роки мого дитинства помідори були класичного червоного кольору, а баба вирощувала жовті з легкою рожевинкою на вершку. Приїжджаючи в гості я завжди чудувалась з цих помідорів. Баба також ними пишалась і розповідала, що то її мама привезла цих красунчиків із Сибіру де була на висланні. В кого вона там їх взяла, невідомо, адже людей в неволю звозили з цілої «нєобятной і могучей». Коли бабуля вже не могла займатись городом, покликала та передала мені торбинку з насінням своїх чудо-помідорів. Але в той час у мене на думці були далеко не помідори, землеробством в сім’ї також ніхто не займався. Цим би все скінчилось та через декілька років батьки купили дачу і я почала перші експерименти по вирощуванню помідорів. Агата, Білий налив, Факел, Донецькі, Іскорка, Лагідний, Талаліхін. На той час це були хіти сезону, але знову ж таки всі червоні. І ось тут випадково виплила  бабина торбинка з насінням. Думалося, що запізно, аж ні, одного-двох слабеньких росточків, біля яких навіть боялась дихати, виявилось достатньо, щоб зберегти сорт та обновити запас насіння. Так як назва сорту невідома, нова прилипла сама собою: «Бабині жовті», хоча правильніше було б «Прабабині жовті». Така ось історія.

Та зараз мова піде про інші сорти, що є в колекції із групи низькорослих кущових помідорів. Хоча нашими улюбленцями є високорослі біф-томати, кущові помідори також вирощуємо із задоволенням. Причин для цього багато. Одна з них – ранньостиглість. Так, саме низеньким кущикам переважно характерна ця властивість. Не встигли трохи підрости, якихось 5-7 листочків, а вже викинули квіткові китиці, туди-сюди, глядь – вже зав’язались, ще трішки і збирай.

Якісна розсада – наступний позитивний момент. Так як рослини рано вступають в стадію плодоношення, можна не поспішати із висівом насіння. При подовженому дні з кінця березня – початку квітня сходи виходять міцними, як цвяшки, до середини травня виростає розкішна розсада яку без накриття можна сміливо висаджувати у відкритий ґрунт. Особливість ранньостиглих помідорів давати приземисту, товстостебельну, коренасту розсаду із квітками, а то навіть з плодиками, від якої просто очі не відведеш, широко використовують при вирощуванні розсади на продаж. На ринку вона дивиться найкраще, але ліпше не довіряти продавцям які будуть стверджувати, що це Де-барао чи Космонавт Волков.

Так як низькорослі кущові помідори є досить компактними, навіть на 45-ти сантиметровій грядці вони чудово почуваються будучи розміщеними в два ряди. Лише необхідно висаджувати рослини в шахматному порядку (одна навпроти проміжку між двома іншими в протилежному ряду і т.д.) з інтервалом між рослинами в ряду 40-50 см. Щільна посадка дає змогу мінімізувати витрати на догляд та отримати вагомий врожай з невеликої площі. Таким чином маємо ще один плюс в користь таких помідорів.

Доглядати за низенькими кущиками одне задоволення. Тут не потрібно мати якихось особливих навиків. Підрізав листочки які торкаються землі, злегка прорідив крону для кращого провітрювання, обрізавши ще в середині пару листочків. Якщо вже дуже сильно хочеться заморочуватись, можна покропити квіти для кращого зав’язування. Пасинкування низькорослих помідорів проводять вкрай рідко і дуже обмежено щоб надлишковою старанністю не втратити врожай, адже кущі і так невеликі. Більшість сортів взагалі не пасинкують.

img_4552Входження в стадію плодоношення до розгулу хвороб, ще одна перевага низькорослих кущових помідорів. Для цього насіння висіваю в першій декаді березня (цьогоріч 03.03), а в останні дні квітня висаджую на гряду розсаду, яка зацвітає ще через якихось 7-10 днів. Допоки до другої половини липня фітофтороз досягне максимуму своєї агресивності, більшу частину плодів встигаємо зібрати.

Дружна віддача врожаю, це те, що дуже радує коли мова йде про консервацію. Немає необхідності місяцями тупцяти біля кущиків, збираючи по помідорчику. Доросли до 60-70 см, завершкувались, відплодоносили за два-три тижні, наробив собі заготовок і май чистий спокій.

Підбираючи для вирощування низькорослі кущові помідори беремо до уваги те, що більшість сортів дають невеликі плоди. Цукристістю також далеко не всі можуть похвастатись. Солод набирається коли помідори тужавіють повільно, поступово, а тут все на раз-два, але переважно з кислинкою. Великі та солодкі – взагалі рідкість. До того ж плодоношення досить скоро закінчується, а літо продовжується і помідорів ще хочеться та хочеться, а тому паралельно вирощуємо інші види помідорів.

В цьому сезоні у нас на грядці росте п’ять сортів низькорослих кущових помідорів: Жар-птиця, Лежкий, Мрія-2, Пудовка жовта та Рум’яні.

Жар-птиця. Сорт-красунчик. Кущі висотою 90-95 см обвішані практично одного розміру кульками, насиченого оранжево-червоного кольору. Дивляться просто розкішно. Плоди невеликі, максимальною вагою до 100 г, чистенькі, рівненькі, досить щільні, через що чудово підходять для цілоплідного консервування. М’якоть оранжево-червона, хорошого смаку.

Лежкий. Цей сорт по строках дозрівання є скоріше середньостиглим. Кущі виростають на висоту 85-90 см. На початковій стадії дозрівання помідори можуть мати красиві жовті плечики та з часом набувають однотонного забарвлення і стають густо-червоними. Завдяки міцненькій, тугій шкірочці, дивляться глянцевими, добре і довго зберігаються та чудово підходять для консервації. Середня вага помідорів 80-120 г, у нас окремі максимально  набирали 270 г.

Мрія-2. Скоростиглий сорт який одним із перших щедро дарує красиві, чудового смаку плоди. Урожайний навіть при несприятливих погодних умовах. В китиці по 3-4 округло плескатих помідори, але на кущі, висота якого 80-85 см їх дуже багато. Плоди середнього розміру, окремі до 300 г, насичено-жовтого кольору, нерідко з ніжною червонуватою шапочкою, соковиті, солодкі з тоненькою шкіркою. Віддача врожаю розтягнута. Цей сорт є нашим улюбленцем.

Пудовка жовта. До пуда з куща цей сорт не дотягує, як-не-як, а це більше 16 кг, але плодів на невисоких, 60-65 см кущах висить стільки, що листя майже не видно. Унікальне видовище. До того ж, цей сорт є надраннім, квіткові китиці заклав вже через місяць після сходів і достиг найпершим. Не потребує пасинкування. Зав’язуваність плодів супервисока, не дивлячись на любі погодні примхи.  Плоди – невеликі, вагою біля 70-90 г, максимально 160 г, круглі, яскраві, жовті, чисті, без тріщин та плям, м’ясисті і смачні. Супер-сорт, улюбленець. Віддача врожаю дуже дружна.

Рум’яні. Сорт селекції США. Поєднує в собі дві рідко сумісні характеристики: ранньостиглість та великоплідність. Зацвів вже на 10-й день після висадки розсади. Кущ хоча не високий (75-80 см), але потужний, утримувати багатий врожай, де помідори виростають до 375 г також якось треба. Плоди малинові, округлі, злегка плескаті, м’ясисті та хорошого смаку. Врожайність висока. Чудовий сорт.

Не тільки помідори радують своїм врожаєм. Масово достигає перець. Перші перчини вже скуштували, але ще трохи і можна буде ласувати ним вволю.

А ось кукурудзу вже не треба чекати, вона зараз саме та: молочної стиглості, ніжна і солодка. Тут головне не пропустити строки збору, перестиглій кукурудзі на столі ніхто не радий. Щоб постійно мати молоденькі качани успішно спрацьовує кукурудзяний конвеєр – одну зібрав, інша на порозі.

На підході час збору цибулі на ріпку. Головки вже зав’язались величенькі, чекаємо допоки підсохне верх. Дехто збирає цибулю як тільки поляже та почне жовтіти перо. Ми такі підходи не практикуємо так як вважаємо, що цибуля, яка дійшла кондиції завдяки природним процесам краще зберігається, а тому вибираємо цибулю лише коли та повністю суха.

Теплолюбним баклажанам сьогоднішня жарка погода дуже до вподоби. Вони пишно цвітуть та рясно плодоносять, тільки встигай зрізати. Найбільшою проблемою стали колорадські жуки. Бадилля картоплі  старе та жорстке, а тут квітучі баклажани. На великі кущі цим незграбам зараз стало легше точно приземлятись, тому лишень загаявся, вже молода зав’язь підгризена. Збираємо жуків лише вручну. По-перше, колорадів не так вже й багато, а по-друге, що не кажи, а йде збір врожаю, тут не до кропіння.

Розпочалась друга хвиля плодоношення ремонтантних сортів малина для якої це головний врожай. Завдяки джмелям та бджолам, зав’язі утворилось багато, а спекотний серпень надав ягоді особливого солоду та аромату.

Потішились вдосталь літній днині, зібрали врожай і додому по стежині, обрамленій веселковими барвами.

01 серпня 2016р. (t: +18,4 /+29,6 0С)



Вам також може сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Please turn AdBlock off                               Будь ласка вимкніть AdBlock

Повідомлення для користувачів AdBlock

Будь ласка вимкніть блокування реклами для цього сайту. Це допоможе нам його розвивати та оплачувати хостинг.

Seo wordpress plugin by www.seowizard.org.