Огляд сезону 2016




За вікном дихає морозцем та потроху розправляє білосніжні крила зима. На вулиці колючий вітер так і норовить залізти під одежину і геть начисто видмухати все тепло. Сутінки, постійні супутники непривітних ранків та занудних вечорів, так і прагнуть ввігнати в депресію, а навколишній сірувато-пісний пейзаж тому тільки сприяє. В такі дні особливо приємно в затишку домівки закутатись в пледик, приготувати чашечку чаю з м’ятою та без поспіху переглянути на ноуті барвисті фотографії  дачного життя.




Все почалося з розсади. За вікном ще набридлива зима, а тут ніжні, але стрімкі росточки.  Своєю непереборною життєвою силою вони як би розвіяли морок зими, розірвали однотонність повсякденних буднів, відкрили джерела мрій, прагнень, сподівань. Життя закипіло, наповнене новими емоціями.  Звичайно, що роботи прибавилось та піклування за рослинами аж ніяк не можна назвати морокою чи клопотом тим більше, коли це робиться у власне задоволення. Вирощуванню якісної розсади дуже сприяли умови, що були створені за допомогою спеціального обладнання. Це лампи денного світла для додаткового підсвічування, терморегулятор для встановлення рівня оптимальних температур і обігрівач типу    УФО. Також слід згадати про власноруч змайстрований дерев’яний стелаж, як додаткова житлова площа для розсади. Без такого набору отримати хорошу, міцну розсаду вкрай складно.

Значною підмогою у вирощуванні розсади стали:

– універсальний біоактиватор Азотофіт-р, торгова марка «Жива земля»;

– водорозчинне комплексне добриво з мікроелементами у формі хелатів MASTER, торгова марка «ROST»;

– комплексне кристалічне добриво ROYAL MІХ, виробник ТОВ Агрохіммаркет;

– добриво Спрей швидкої дії для кімнатних квітів, торгова марка «Професійне добриво», виробник «Доктор Тарса», Турція.

Зазначені препарати забезпечили розсаді комплексне підживлення, стимулювали розвиток кореневої системи, допомагали успішно протистояти чорній ніжці та іншим захворюванням.

Першими прихід весни відчули кімнатні квіти. Зацвіли, запалахкотіли. Частину з них змушені були вивезти на дачу, адже розсада не тільки розросталась, а й постійно прибавлялась і місця для неї з кожним днем ставало все менше. Балкон взагалі робився подібним на казкову рукавичку. Ось якби вже все зайнято, але ще один лоточок чи ящичок якось дотиснемо.

Весна цього року рано розквітла не тільки на підвіконнику. Вже 23.02 появились підсніжники, а сережки ліщини густо випустили пилок, 17.03 повним ходом цвіли фіалки, крокуси, примули. Після того, як 04.04 температура повітря перетнула позначку 18 0С і 06.04 сягнула 25 0С,  природа розпочала розвиватись шаленими темпами і до середини квітня вибухнула розкішшю тюльпанів, пахощами нарцисів та черемухи. Зацвіли вишні,  персики, а на підході яблуні, бузок, каштани. Ось тут нам стало зрозуміло, що з висівом насіння огірків та кабачків на розсаду мінімум на тиждень припізнились.

Розсада городини масово пішла на грядки. Першими, 09.04, порей, селера, салат. Далі, 16.04, рання, цвітна капуста, броколі, помідори і до 29.04 вся розсада, в тому числі перець, баклажани та кукурудза були на городі. Найбільш теплолюбні про всяк випадок прикрили агроволокном. В кінці квітня велика частина городніх культур вже добре прижилась, вкоренилась, підросла, а тому з 29.04 запустили програму підживлень.




Травень особливим теплом не балував, ще до середини червня нічні температури нерідко тримались на рівні мізерних 6-8 0С тепла. Навіть редисці для формування коренеплодів потрібно 16-18 0С, а що вже говорити про огірки,  помідори чи баклажани. Та найбільше рослинам дошкуляв холодний, поривчастий вітер. Розсада до того часу під дугами піднялася, почала впиратись в накриття. Агроволокно стало перепоною для подальшого росту рослин, прийшлось його зняти. Ось тут вітер і дав нашим овочам жару, тріпотів листочками, як прапорами. Найсильніше від таких погодних умов потерпали теплолюби, особливо перець. Рослини практично припинили ріст, зачаїлись. Посаджені з квітковими пуп’янками, розпочати активне цвітіння та плодоношення були не в силі і зав’язь або не утворювалась, або ще маленькою обпадала.  Подолати стрес та надати ростовий стимул допоміг  Megafol – біостимулятор-добриво для росту та подолання стресових чинників, торгова марка «ROST», виробник Valagro (Італія), офіційний дистриб’ютор в Україні ТД «Кіссон», яким 30.05 провели обробку по листю всієї теплолюбної городини, а також цибулі і капусти. Рослини позитивно відгукнулись на таке обприскування і дали багато повноцінної зав’язі.

Зате прохолодна травнева погода пішла на користь холодостійким культурам. Вродили на славу, редиска, зелена цибулька, різноманітні салати, петрушка, кріп. Все аж бринить, напоєне вологою та обласкане сонцем. Їж, скільки хочеш.

Для всіх видів капусти, окрім пекінської, травень і червень  також стали місяцями випробувань на міцність, але проблемою в цьому випадку виявились надокучливі садові  мурашки і навала капустяної молі. Від мурашок відбивались ще більш-менш успішно, хоча перший десяток ранньої капусти майже втратили – пізно спохватились. Допомагав в цьому препарат Rembek до складу якого за принципом: «А либонь щось подіє», виробник вклав інгредієнти,  дія яких переважно направлена на відлякування комах: керосин, червоний перець, здрібнене сухе листя хризантеми, лушпиння цибулі. А ось із капустяною міллю все вийшло набагато складніше. Вражала масовістю, такої кількості ще не бачили. Шкідники напали коли до збору ранньої, цвітної капусти та броколі було рукою подати. Сподівались, що настій полину та ручний збір гусені будуть достатніми засобами, щоб дещо притримати цю навалу. Але слід визнати, що не зважаючи на це, малесенькі ненажери у багатьох капустин з листя зробили решето і якби появились дещо раніше, з’їли б усю капусту ще на корені. А так, врожай встигли зібрати і досить непоганий, правда окремі головки капусти від полину дещо гірчили. З пізньостиглою капустою ризикувати не стали, вона була занадто молода і маленька, адже в кінці травня її лишень висадили, а тому спочатку полили її під корінь інсектицидом прекрасної захисної дії Актара, а згодом покропили препаратом Енжіо і таким чином успішно вирішили проблему захисту.

Червень улюблений місяць. В цей чудовий час квітів цвіте найбільше. Величезне різноманіття кольорів, форм, запахів. Не перестаєш милуватись і захоплюватись цим дивовижним витвором природи. Навіть сонце після довгого дня знехотя сідає за горизонт і за декілька годин знову чимдуж весело вистрибує на небо, щоб бува ненароком не проспати таку красу.

Не лише квітами в червні радує дача. Підросли кабачки, появились перші огірочки, набрався горошок, а ось і молоденький бурячок. Достигли полуниці, черешні, малина. Здорово! До речі, полуницею ці ягоди назвали через яскраво-червоний колір, адже похідним слова «полуниця» є дієслово «паленіти / поленіти», тобто червоніти, рум’яніти, палахкотіти, яскраво горіти.

Ще одна халепа, яка заставила нас похвилюватись, сталась у липні. Це фітофтороз. В цьому році у нашій окрузі він особливо сильно лютував. Рік на рік не приходиться. Іноді навіть думається, що даремно захищались, чимось кропили і так би рослини нормально почувались. Але лишній раз не ризикуємо, адже вже добре знаємо, що з рясними липневими росами на початку місяця часто приходить фітофтора. Щоб хвороба обійшла насадження стороною на цей час помідори мають бути добре захищеними, бо немає для городника нічого гіршого, як після вкладеної маси часу та праці збирати з гірким сумом почорнілі китиці вже великих плодів лишень для того, щоб викинути на смітник разом із своїми сподіваннями на вагомий і смачний урожай.




Але наші «осінні» помідори через календарні особливості вирощування обминули попередні профілактичні обробки, які проводились для основного масиву томатів і фітофтора в середині липня вдарила по них з особливою силою. Вражено було не лише листя, а й в багатьох місцях почорніло стебло. В цей час рослини саме починали цвітіння та зав’язування плодів. Думалося, що це вже кінець та виявляється, що ліки є і їх ефективність просто чудодійна. Допоміг фунгіцид системної дії Ревус-Топ від відомої швейцарської фірми Сингента (Syngenta). Завдяки йому вдалося не тільки зупинити розвиток хвороби, а й повністю знищити збудника. Ефект дійсно вражаючий! Помідори як знову народились, а у кінці вересня, як і було заплановано, дали ящик першокласних плодів.

Якщо в травні-червні збір врожаю проходить плавно і розмірено, то із середини літа дачний город перетворюється на такий собі ріг достатку з якого продукція ллється безкінечним потоком, тільки встигай давати їй раду. Тут все тобі на раз: кабачки, капуста, баклажани, огірки, помідори і інша всяка всячина.

Згадалась давнішня така історія. На дослідній станції садівництва де жила з батьками в дитинстві, людям виділили невеликі довгі смужки землі під городину. Звичайно, що кожен знав де його діляночка, але в цілому це виглядало як один масив із городиною, бо ніяких загород ніхто не робив. Переважна більшість працівників дослідної станції інтелектуального напрямку (науковці, адмінперсонал) не були корінними мешканцями і приїхали сюди на роботу не тільки з України, а й інших республік Союзу. Для них збудували декілька багатоповерхівок, поклали асфальт, така-сяка інфраструктура, але в цілому вийшло непогано. Навідалась якось в гості з Ленінграду мама до однієї жінки яка вже тепер тут обжилася. Сім’ї вона не мала, більшу частину часу віддавала науковим проектам і виділеним їй земельним наділом не сильно переймалась. Весною ще щось як-небудь натикає, але до середини літа зазвичай все глушили бур’яни.  Турботлива матуся по приїзду взялася  допомагати по-дому. Прибирає, пере. Треба щось і зварити, а в хаті продуктів зеро. Основне прикупили в магазині, а зелень дочка порадила пошукати на городі: «Може там щось знайдеш». Стара пішла, скоренько повернулась, пішла знову. Виявилось, ходила за сумками. Через дві години повертається з городу, вся змокріла, захекана, стомлена. Сіла на лавку перед будинком обставилась навколо своїм скарбом, обдмухується і похваляється сусідам. «Ох и большой у Ляли огород, ох большой. Но хоть поработаешь, есть что покушать!».  Люди спочатку слухали і очами здивовано кліпали, адже в цій невеликій спільноті всі чудово знали досягнення Лялі як овочівника та скоро збагнули, що до чого. За втраченою городиною  ніхто долі не тнув, трагедії не робив, але тільки потім дружно і довго жартували: «Оце так Ляля, оце так може!».




Чесно кажучи, на наш врожай також інші працювали, до того ж інтенсивно, самовіддано, майже без відпочинку.  Але по своїй природі це була взаємовигідна співдружність без всякого примусу. Результат – вражаючий! Мова йде за наших сусідів – джмелів, що поселились в фундаменті будинку. Згадуємо ці милі створіння з теплотою та вдячністю не лише через те, що на нашій дачі не обминали жодну квіточку не перебираючи чи то кабачок, чи помідор, а й за хвилини позитиву, релаксу коли слухали розмірене басовите гудіння, чи спостерігали за тим, як трудяги відлітають чи повертаються до гнізда. Через деякий час ми навіть розпочали відрізняти «своїх» джмеликів від інших, а як інакше, адже вони постійно були десь поруч: то крутяться біля жоржин, а то вже досліджують квіточки огірків. Городина на джмелині дотики і пестощі раптово відгукувалась  китицями і водоспадами продукції, інколи ми аж чудувались.

Але якби не квіти, ці працелюбні комахи почувалися б на дачі не так комфортно. З помідорів та квасолі багато нектару не наносиш. Та квіти висаджували далеко не з думкою про джмелів. Просто любимо, щоб їх було багато і різноманітних, ось так щоб від ранньої весни і до пізньої осені – і без обговорень. Дача на якій немає квітів – город, а з квітами – це вже місце для відпочинку та позитиву.

Непомітно підійшла осінь, а ми продовжували не тільки збирати, а й сіяти: за горохом капуста, за картоплею салат і редиска. Вересень видався по-літньому жарким, а тому помідори, перець, баклажани були нічим не гірше літніх. Достигла остання, посіяна влітку кукурудза, шпарагівка. Невеликі дощики пішли на користь всьому та з часом запахло не тільки свіжістю, а й холодною вологістю.  Порей, салат, пекінська, рання капуста, редиска цьому тільки раділи, але іншу городину (морква, буряк, гарбузи, селера, квасоля) активно закладали на зберігання.

Останні посадки поточного сезону зробили 29.10, заклавши грядку із цибулею. Висадили найдрібнішу, як правило, до весни така цибулька не долежує, висихає, а ось добре вкоренившись, гарно перезимовує і з першими весняними промінчиками випускає спочатку тоненьке, а далі все потужніше перо і до серпня дає хороший врожай великої цибулі.




Щотижня грядки все більше заселяли сидерати, але і їх не збирались залишати зимувати. 06.10 пройшов перший приморозок. Він лишень злегка торкнувся окремих рослин. У перцю навіть плоди не постраждали, тільки верхні листочки. Та це зазвучало серйозним попередженням, а ще через 8 днів, 14.10, вже мали до -5 0С морозу. Це як би й багато, але не для редьки, порею, капусти і навіть салату під агроволокном. Остаточний збір цих культур закінчили 12.11. А далі лише завершальні роботи: заготовили в лісі опале листя для мульчування, навели порядок в малиннику, обрізали дерева. Скосили сидерати, зелену масу перенесли на грядки де вони не висівались і все це перекопали. Зачин на наступний рік зроблено. До весни.

30 листопада 2016р. (t: +0,4 / -8,0 0С)




Вам також може сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Please turn AdBlock off                               Будь ласка вимкніть AdBlock

Повідомлення для користувачів AdBlock

Будь ласка вимкніть блокування реклами для цього сайту. Це допоможе нам його розвивати та оплачувати хостинг.

Seo wordpress plugin by www.seowizard.org.