Один біля одного





Взимку, гортаючи інтернет-сторінки підбираючи насіння, не можна зупинитись. Хочеться спробувати виростити й те й це. Але вже навіть після того, як основне насіння придбане, обминути місцеві спеціалізовані магазини не так то просто і вміст коробочки із пакетиками з насінням невпинно збільшується. Навіть такий вагомий чинник як ціна в зачарованого дачника не завжди виконує роль гальма. Але ось приходить розуміння, що хватить, баста, стишся, скільки можна! А з виходом на грядки виринає інше закономірне питання: «Де це все вмістити?».

Передпосівна гарячка нам відома не зі слів і подолати її допомагає осіннє планування, така собі карта-схема майбутнього городу. Уже купляючи насіння знаємо скільки чого треба, бо зрозуміло, яка буде відведена площа під кожну культуру. Та все одно проблема куди це приткнути виринає знову і знову. Причин виникнення такої ситуації багато, але в нас найпоширеніша, це залишки розсади. Береш пакетик, читаєш, що насіння свіже, а все одно якась одна-друга насінинка може не зійти. На пересів потрібен час, а його весняної пори не так уже й багато, от і сіємо дещо більше, ніж потрібно, а звідси нерідко надлишки які десь треба приткнути.




У цьому плані дуже виручає грядка, яка на карті-схемі попередньо позначається як «вільне місце», хоча насправді вільною вона ніколи не залишається. Але мова, не про це, а те, чи можна ущільнити вузькі грядки, які й так вузенькі, а до того ж, овочі на них висіваються та висаджуються досить густенько.

Джейкоб Мітлайдер не рекомендує вирощувати все разом, гамузом, типу горох, капуста, сочевиця. У цьому є дуже великий резон, але так хочеться із невеликої площі отримати побільше продукції, отож викручуємо, як би ж то його ефективніше все провернути. Тут головне не зашкодити, і дати можливість кожній культурі більш-менш нормально або навіть повністю нормально розвиватись. Добросусідські відносини між різними видами овочів у цьому випадку також мають велике значення. От у нас абсолютно відмовилися рости залишки розсади помідорів, висаджених у міжряддя петрушки посіву минулого року. З появою квітконосних стебел петрушка була з корінням вибрана з грядки, але навіть після цього помідорні кущики стояли як пришпилені і виглядали досить кволенько. Аналогічно почували себе залишки розсади помідорів, висаджених біля густих заростей цибулі на зелене перо. Рослини починали рухатись у ріст лише десь через 2–3 тижні після того, як вибрали цибулю. Та такі експерименти завдяки отриманому досвіду дуже корисні, адже завдані збитки мізерні, наші 7 кущиків помідорів поступово зміцніють і навіть дадуть врожай, а знання отримано безцінні. Експериментувати будемо й надалі, адже завдяки цьому маємо випробувані нами не один рік схеми успішного поєднання культур у змішаних посадках, які завжди дають хороший результат.




У цьому сезоні формувати ущільнені посадки розпочали з пекінської капусти. Оскільки вона стійка до холоду, висаджувати її можна досить рано. Наша розсада вже 08.04 була на грядці, підготовленій за всіма правилами. Гарненько її накрили, нехай росте. У кінці квітня паралельно до рядка капусти досадили помідори. Для додаткового тепла поставили дуги й натягнули агроволокно. Пекінська капуста росла дуже швидко, до кінця травня порозкладала листя в діаметрі 50–60 см та помідори до того часу рвонули догори, а тому кожному було вдосталь вільного простору. Підживленням не балували ні ту ні іншу культуру: пекінку щоби була безнітратна, помідори щоби не жирували. У кінці червня пекінську капусту зберемо й розпочнемо активне підживлення помідорних кущів які до того часу вже будуть всипані зав’яззю та потребуватимуть додаткового живлення.

На другій грядці помідорам організували інше сусідство. Як тільки висадили розсаду, поруч із протилежним земляним бортиком зробили два рівчаки у які ріденько покидали насіння редиски. Всю грядку накрили агроволокном. У такій домівці редисці було особливо тепло та затишно. Зійшла вона напрочуд швидко й росла не по днях, а по годинах, до 03.06 весь врожай уже зібрали. А який врожай, замилуватись. Шкідники до неї добратись не могли, вологи багато. Редисочка виросла велика, соковита, чистенька, хоч їж, хоч на показ тримай.

Редиску вирощували ще в одній парі – з кущовою квасолею на зерно. Підготували грядку як зазвичай і по центру посіяли 22.04 два рядки редиски. Через 6-ть днів (28.04) появилися перші сходи. Після цього дали редисці фору 2 тижні та 11.05, уже після приморозку, вздовж земляних бортиків посіяли квасолю за технологією так, як має бути, адже насправді це її грядка. Квасоля, висіяна сухим зерном сходить довго, з’являється через 12–15 днів. Допоки зійшла квасоля (24.05), редиска задарма часу не тратила, а це як-не-як чотири тижні від посіву й була майже готова до збору. Першими коренеплодами ласували 26.05. Затримувати редиску на грядці довго не стали і вже 01.06 повністю звільнили весь простір для стрімко підростаючої квасолі. Підживили квасольку, замульчували, розкошуй на здоров’я одноосібною, повноправною господинею грядки.

Надлишки розсади салату висадили між перцем. Кущики в нього на той час були одненьке тоненьке стебельце та й салат не вирізнявся особливою розкішшю, а тому простору в 17,5 см між рослинами в рядку їм повністю вистачало. Під агроволокном салат і перець очапали, зміцніли. Довго затримуватися зі збором салату не стали, адже перець потребує інтенсивного підживлення, а салат набагато корисніший коли вирощений без всякої цієї підживлювальної трахомудії.

А ось біля посадок цибулі на перо салат почувався, як вдома. Минулого року залишили пару кущиків салату сорту Андромеда на насіння. Окремі насінинки впали на землю. Наприкінці березня приїжджаємо, а там на стежці зеленіє, кущиться природна розсада. Викопали її і висадили поздовж цибулі. До середини квітня тримали під «гусеницями» з плівки на дугах і на тобі – збирай.

Так уже сталось, що через незаплановані зміни місця під шпарагову квасолю не залишилось, а відмовитися від нашої улюблениці було несила. Довго думали-гадали, де б кинути пару зерняток, тим паче, що придбали новий сорт Пенсіл Под і дуже кортить подивитись, що то за він. Іншого місця, як біля огірків не вбачалось, отож, поздовж протилежного бортика посіяли шпарагову квасолю. Та це ще не все. Жменьку цибулі-димки також куди хоч подінь. По-правилах, надлишками розсади чи посівного матеріалу не можна забивати грядки, створюючи цим дискомфортні умови для росту рослин. Загущені посадки це також сприятливе середовище для розвитку патогенів типу вірусів та грибків, адже де підвищена вологість та брак простору вони тут як тут.




Ех, ризикуємо огірками. Цибуля часто вражається пероноспорозом (несправжня борошниста роса), для огірків це велика небезпека. Огірки й цибулю краще поруч не садити, але ми посадили. Однак отак лишень до зеленого пера, а далі все зібрали та забули. Поки що все добре, цибульку потихеньку витягаємо, але вирішили на потім таке краще не практикувати.

Зерна квасолі хочеться отримати побільше. Салати, закуски, у борщах, супах, як самостійна страва, всяк смакує. Відвели під неї цілу грядку, але квасолі багато не буває. Одного разу зустріли посилання, що вона добре вживається з кукурудзою внаслідок чого значно підвищується врожайність обох культур. Колись давно пробували здійснити такий посів. Результат не дуже сподобався й особливої прибавки врожаю не спостерігалось. Швидше за все причиною стали загусті посадки. Кукурудза в затінку погано розвивається, особливо в період плодоношення, аналогічно квасоля. Тут треба знати міру. У цьому році знову повернулися до теми спільного вирощування кукурудзи з квасолею. Збільшили на 5 см проміжок між кукурудзою й через кожні дві рослини вкинули в землю по одній квасолині. Ось так щоб як би є, але зовсім мало. «Курчат» уже восени порахуємо та є великі сподівання, що все буде ОК.

А щоби на городі не було пустого місця, кінці грядок з овочами обсадили кущовою квасолею. Квасоля універсальний сусід і підходить для спільного вирощування майже з усіма овочами, але особливо рясно родить біля картоплі.

На цьому ущільнення грядок у поточному городньому сезоні закінчено не буде. Між достигаючими бобами наприкінці червня висадимо залишки розсади «осінніх» помідорів. Допоки помідори почнуть розкладатись, вилущимо зерно й обріжемо стебла бобів. Приблизно 4–10 липня посіємо між цибулею шпарагову квасолю. Цибулю наприкінці липня – на початку серпня зберемо, а квасолька продовжить ріст.  В останні дні липня  посеред часникової грядки розмістимо розсаду пекінської капусти. Капуста спочатку росте досить повільно й дозрівати часнику абсолютно не перешкоджатиме.

11 червня 2017р. (t: +12,5 / +25,0 0С)



Вам також може сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Please turn AdBlock off                               Будь ласка вимкніть AdBlock

Повідомлення для користувачів AdBlock

Будь ласка вимкніть блокування реклами для цього сайту. Це допоможе нам його розвивати та оплачувати хостинг.

Seo wordpress plugin by www.seowizard.org.