Серед овочів для зимових заготовок огірки займають одне із чільних місць. Квашені, мариновані, консервовані, з гірчицею, з морквою, з кетчупом, як тільки їх не готують. Свіжі огірочки ще кращі. З часничком, кропчиком і олійкою, з помідорками, цибулькою і сметаною, чи просто отак безпосередньо з грядки — смак неперевершений. Ранньою весною, коли кухня наповнюється густим, але ніжним і легким ароматом перших, нехай навіть тепличних огірків, аж настрій піднімається, що вже казати за апетит. І в будні, й у свято без них ніяк.

У нас огірочки завжди вирощувала мама. Зараз у неї вже сили не ті, а тому приходиться самотужки освоювати цей напрям. Здавалося б, маємо в городництві чималий досвід і багато культур пройшли через наші руки, а огірки вирощували лише вдруге. Взявши на озброєння здобутий минулорічний досвід, взялися до діла.

Критеріїв відбору насіння було декілька. Якщо попереднього року переважали сорти, то зараз віддали перевагу гібридам, адже вони мають хорошу силу росту, високу врожайність, набагато стійкіші, ніж сорти до комплексу несприятливих умов вирощування і хвороб, а огіркам у відкритому ґрунті є чого боятись. До того ж, орієнтувалися на покращену здатність зав’язуватись, яка притаманна партенокарпічним (самозапильним) гібридам, тут вони далеко обігнали бджолозапильних родичів.




Але це ще не все чого хотіли. Селекція зробила значний крок уперед вивівши гібриди, які в пазухах листків утворюють декілька зав’язей одночасно. Ці рослини в пору віддачі врожаю просто обвішані плодами, які гірляндами висять один біля одного. Про такі огірки говорять, що вони із пучковим (букетним) типом плодоношення. Насіння цих огірків коштує чимало, але ми поступилися ефективністю і вибрали середній ціновий діапазон. Дороге насіння будемо купувати коли наберемося більше досвіду вирощування огірків.

Не менш важливим було призначення, адже хотілось, щоби плоди квашеними хрустіли і свіжими в салатах балували сильним ароматом, соковитістю та ніжністю. Вибираючи насіння, найбільше побоювалися натрапити на гібрид у якого плоди тільки виглядом нагадують огірки. Є такі. На прилавках не раз зустрінеш — шкіра тверда, м’якоть резинова. Зате добре зберігаються, транспортуються, завдяки чому довго не втрачають товарний вигляд і продавців це особливо влаштовує.

Довго перебирали, прикидали, адже асортимент насіння огірків надзвичайно широкий. Для надійності зупинилися відразу на трьох різних гібридах, адже якщо котрийсь спасує, підстрахують інші. Отож, придбали: Еліза F1 (Свитязь. Виробник — ТОВ «Свитязь»), Еколь F1 (Агропакгруп. Виробник — Syngenta Seeds, Нідерланди) та Грін Пік F1 (Професійне насіння. Виробник — ЮНАЙТЕД ДЖЕНЕТІКС С.п.а., Італія).

Отримати огірочки в першій половині червня можна не інакше, як через розсаду. Зробили паперові стаканчики, засипали в них ґрунтову суміш і 06.04 посіяли насіння. Посіви розмістили в найбільш теплому місці (біля батареї опалення). Такої ранньої розсади вирощуємо дуже мало, штучки 4–5, аби було на салат допоки на ринку огірки дорогі.




Папір не єдиний підходящий матеріал. Не менш хороший результат отримуємо за вирощуванні розсади в пластикових касетах, попередньо вистеливши кожну комірку тонким целофаном із продуктових пакетів. Краї целофану мають трішки виступати над коміркою. Під час висаджування розсади на постійні грядки, касету ставимо неподалік від місця посадки. Витягаємо розсаду із комірки, піднявши її за краї целофану. Підносимо рослину до посадкової ямки й легенько зсуваємо її з целофану в підготовлену ямку. У такий спосіб вдається максимально уникнути розірвання корінців.

Сходам огірка в умовах квартири досить складно забезпечити належні умови вирощування і часто вони виходить не такими міцними та приземкуватими, як хотілося б. Квола,за посиленого догляду, вона довго не може прийти до тями і часто відстає в розвитку в порівнянні із посівами пізніших строків, зроблених безпосередньо в ґрунт. Ось тому для розсади треба хоча б трішки постаратись, але якщо немає змоги, чи часу краще й не починати.

Розсада огірка буде хорошою лише за майже цілодобового освітлення протягом усього періоду вирощування. Такі підходи не практикуємо, адже для 5-ти стаканчиків це марнотратство електроенергії, а тому тримаємо розсаду вдома не довше 20–25 днів, а то й менше, якщо на вулиці складаються сприятливі погодні умови. Однак без додаткового освітлення не обійтися.

Перший тиждень після появи сходів особливо важливий. Як тільки хоча б в одному стаканчику на поверхні з’являється зелененька петелька, розсадний лоточок мерщій переміщуємо на найсвітліше підвіконня і 3–4 дні забезпечуємо цілодобове освітлення сходів. Отак у теплі та на постійному світлі виходять на поверхню та розкриваються сім’ядолі.




Прохолода — ще один дуже важливий чинник. На 4-й день розсаду виносимо на засклений балкон. Він набагато прохолодніший, ніж квартира, хоча температура регулюється й нижче 15–17 0С не опускається. Там розсада росте аж до висадки. З цього часу і протягом наступних 10–14 днів розсаду підсвічуємо лише у вечірні години. Підживлення провели лише один раз добривом Rost-концентрат. До 02.05 наша розсада огірків мала 22 дні від сходів і була готова йти на грядку.

На отриманих 5-ти штучках ранньої розсади вагомий врожай не сформуєш. Це так собі, побалуватись. Основні посіви мають розвиватися в максимально комфортних для огірка й мінімально обтяжливих для нас умовах. Найбільш оптимальний варіант дуже простий — рослини у відкритому ґрунті. Щоправда, без хитрування та мудрування також не обійшлися.

Минулого року висіли насіння, накрили грядку плівкою, це щоби тепліше було й захисток надати від пташок чи надміру вологи під час дощу. Через тиждень відкриваємо, а сходи далеко не такі, щоб аж густі. Купляли недорогі сорти, насіння не жаліли, бо багато мали, сіяли густенько, як усе зійде — прорідимо. За фактом виявилось, що нема що проріджувати, сходів маємо в самий раз, якщо не замало.

Для поточного сезону купили гібриди. Ціна значно вища, а насіння в пакетику, як кіт наплакав, від сили 10 шт., зрідка коли більше. От і виходить, що кожною насіниною дорожиш, просто ось так втрачати не хочеться жодну. Відкритий ґрунт диктує свої, жорсткі умови, найменше відхилення і сходів не чекай. За бажання рішення завжди можна знайти. У нас також з’явився задум, як отримати найвищий процент схожості. Нехай це не якийсь унікальний чи ідеальний спосіб, головне, що, як на нас, досить простий. Полягає він у створенні для проростання насіння максимально комфортних умов. Найпростіше такі умови забезпечити вдома, оскільки тут є змога постійно контролювати температурний чи водний режими і за необхідності легко їх змінювати. Освітлення до уваги не береться, адже мова йде не про розсаду як таку, а лишень етап від посіву, до появи сходової петельки (4–6 днів), після чого рослини відразу висаджуватимуться на грядку.




Порахували, що якщо хочемо посадити огірки в перших числах травня, сіяти треба 27.04. Оскільки коренева система огірків дуже ніжна і після травмування погано відновлюється, зробили паперові стаканчики (циліндри без дна), розмістили їх у пластикових ємностях, вистелених целофановою плівкою і висіяли насіння. Для стимуляції проростання, посіви полили теплим розчином бурштинової кислоти. Ящик із посівами помістили в поліетиленовий пакет для збереження вологи та поставили в тепле місце.

За таких умов насіння проросло майже на 100 % і вже 02.05 мали гарненькі сходи огірків у вигляді петельок або спроб рослин витягнути із землі та розправити сім’ядолі. У такому стані огірки вивезли на дачу й разом із розсадою посіву 06.04, висадили на провапновану грядку, заправлену комплексними міндобривами та компостом. Ділянку вибрали сонячну, хоча також підійшла б із легким притіненням.

Розсаду розставляли в підготовлені посадкові ямки. Навколо стаканчика, щоби передчасно не розлетівся, трішки підсипали землю, після чого дуже обережно, максимально наскільки можливо, розірвали папір. Ця операція дала змогу корінню швидше розійтися в боки. Папір тільки на перший погляд здається піддатливим. Насправді навіть мокрий у землі він досить довго тримається й корінцям важко через нього пробитися.

На грядці розсаду висадили в один рядок, поближче до одного із земляних бортиків з інтервалом між рослинами 22–25 см. Особливістю висадки розсади огірків є те, що рослини не можна відразу заглиблювати в землю аж по сім’ядолі. Робити це треба поступово. Посадкова ямка викопується глибиною по сім’ядолі, але спочатку земля присипається лише навколо паперового стаканчика й лише потім, днів через 7–10, по мірі утворення кореневих горбочків на стеблі, бажано у два етапи, досипається земля. Засипати розсаду по справжні листочки взагалі не можна.




З протилежної сторони посіяли шпарагову квасолю, хоча огірки також чудово почуваються із селерою, капустою, бобами, морквою, буряками, кропом чи редискою. Вибирати партнерів необхідно обережно, адже догляд за огірками може значно ускладнитись. Посадки відразу накрили агроволокном, натягнутим на дуги, під яким рослини перебували до 18.05. Розсада із паперових стаканчиків, особливо висаджена в ранньому віці, легко перенесла зміну умов вирощування і без зупинки продовжила ріст на новому місці.

Пасинкування не проводили. Також звели до нуля ще одну дуже травматичну операцію — сапання, що для огірків через поверхневе розміщення кореневої системи є вкрай неприйнятним. Натомість грядки добряче замульчували опалим листям та газонною травою, чим паралельно зменшили потребу в поливах.

На 01.06 огірочки посіву 06.04 зацвіли, а 10.06 зібрали перший врожай. Огірки посіву 27.04 почали плодоношення, майже на два тижні пізніше — 26.06.

Догляд зводився до підв’язування та систематичного підживлення, яке в період із другої половини травня до кінця липня здійснили 10 разів, із них перші три — комплексними мінеральними добривами з додаванням мікроелементів, решта органічними збродженими настоями. Особливо позитивно на самопочуття та плодоношення огірків пливало кореневе підживлення розведеним настоєм курячого посліду, кропиви й живокосту. Завдяки цьому врожай збирали майже до останніх днів серпня.

Завдяки використаному способу вирощування огірків, впровадженим агротехнічним прийомам та генетичним задаткам рослин у поточному році вдалося отримати значно вищу врожайність (5,0 кг/м2), ніж у минулому (3,7 кг/м2). Гібриди сподобалися всі, хоча зрозуміло, що кожен мав свої особливості.

Еліза F1 — обговорювати наскільки це ранньостиглий гібрид не приходиться, оскільки вирощували його через розсаду, посіву 06.04. Звичайно, що тут не обійшлося без окремих аномалій у процесах росту, адже під час вирощуванні розсади допускалися відхилення від технології, наприклад у частині світлового режиму. Під приморозки в ніч із 9-го на 10-те травня рослини також попали. Очевидних пошкоджень не зазнали, але серйозний стрес точно перенесли. Але що можна сказати з впевненістю, це те, що Еліза F1 — стійкий і пластичний гібрид. Додатковим підтвердженням є хороший рівень адаптації до умов відкритого ґрунту й це попри призначення вирощувати гібрид в скляних і плівкових теплицях. Рослини, висаджені 02.05 22-х денною розсадою, до кінці травня мали добре розвинені плодоутворюючі сегменти, 01.06 розпочали цвітіння і вже 10.06 дали перший врожай.

Гібрид середньої сили росту з дуже короткими міжвузлями, утворення пасинків слабке, самозапильні. Плоди невеликі, тому ідеально підходять для консервації, з тоненькою шкіркою, ароматні. Зв’язувались у кожній пазусі листків, починаючи з найнижчого (першого). У пазусі по 1-му огірочку. Врожайність висока. Плодоношення тривало 64 дні.

Загальне враження: як на малі гроші — придбання просто супер.

Еколь F1 — характеризується дуже рясним плодоношенням. Одночасно по 4–5 плодів у вузлі, як запевняв розробник, у нас цей гібрид не давав, але в кожній пазусі зав’язував по 1–3 невеликих, хрустких, смачних, огірочка, хорошої структури, без пустот.

Рослини середньої сили росту, слабокущисті, з короткими міжвузлями. Вступили у фазу плодоношення на 57-й день від сходів (27.06). Плодоношення тривало до середини серпня. Гібрид стійкий до різноманітних захворювань. Толерантний до перепадів температури, демонструє високий рівень зав’язуваності плодів.

Хороший гібрид середньої цінової категорії.

Грін Пік F1, як для гібрида по ціні зовсім дешевий. Вступив у фазу плодоношення останнім. Перший урожай почали збирати 29.06 на 59-й день після сходів. За інформацією розробника вегетаційний період 35–40 днів. Причиною невідповідності швидше за все є не те, що гібрид не відповідає ст атусу ультрараннього, а його висока вимогливість до агрофону, включно з погодними умовами. Так, він є партенокарпічним і що з того, адже довгий час рослини радували лише потужним ростом і широким листям. Масово зав’язь появилася лише з утворенням бічних пагонів. Цвітіння було настільки інтенсивним, що аж жовтіло. Та зі збором зеленців краще не затримуватись, бо тільки загаєшся на лишній день-два і вся наступна зав’язь засихає. Тоді приходиться втрачати час, чекаючи відновлення плодоношення. Без активного підживлення гібрид також не потішить щедрим врожаєм. Однозначно, що Грін Пік F1 є досить примхливим, але за дотримання схеми: збір через 2 дні, підживлення кожні 7 днів — стабільний і високий врожай майже два місяці забезпечений.




Плоди розробник охарактеризував, як корнішонного типу. З цим складно погодитись, навіть молодесенька зав’язь досить продовгувата, а 4-х денні плоди вже виростають до 13 см. У листовій пазусі одночасно утворюється та розвивається 1–2 огірка. Плодоношення особливо тривале.

Загалом про Грін Пік F1 можна сказати, що це вимогливий гібрид, здатний розкривати закладений у ньому високий потенціал лише за посиленого догляду.

12 серпня 2017р. (t: +20,2 / +33,0 ⁰С)