Підсумки сезону 2017





Уже давно закінчилися городні клопоти, відійшла пора садіння, поливання, підживлень. На поличках розставлено баночки із домашнім варенням, різноманітною консервацією, соліннями. Посортовано по мішечках насіння квасолі, гороху, бобів, помідорів. Засипано в підвал картоплю, моркву, буряк. Розкладено на зберігання цибулю та часник. Здавалося б усе, крапка, попереду довгий відпочинок, але дача заядлих городників ніколи по-справжньому не відпускає.

Наприкінці листопада заготовляємо землю для виготовлення субстратів під розсаду. Ще раніше, пару років назад, знайшли таку собі неприглядну, на перший погляд, місцинку вздовж електролінії, зарослу акацією та явором. Але яка там земля, просто мрія: чорніста, пухкесенька, розсипчаста, просто бери й сій та саджай усе що хочеш навіть, як ліньки, без всяких додаткових заморочок. Де тільки там така взялася?

Та не тільки завдяки чудовому ґрунту приваблива ця територія. Довжелезна й рівненька молода поросль акації, що з’являється після планової прочистки задля доступу до мережі, є прекрасним матеріалом для виготовлення кілочків, якими обмежовуємо чотири кути наших вузьких грядок. Зрізав одного 5-ти метрового патика, поділив на частини і вже маєш мінімум 8 штук кілочків довжиною 45–50 см. Ще один плюс — чудовий доїзд. От і навідуємось туди разів зо два на рік. Отакі, виявляється, бувають дивні улюблені місця.

Влітку там не пройти. Пронизана сонцем ділянка із родючою землею не згірше джунглів вкривається рослинністю. Благо, що це переважно однорічні представники флори, які після пари-другої осінніх морозів никнуть і гибіють нанівець, надаючи вільний доступ до посадки.




Приїхали туди в останній день листопада. Дістали мішки, лопату, озирнулися навколо і зчудувалися. Навколо цвітуть фіалки. Це просто неймовірно. «Агов, фіолетовоока красуне, ти нічого не перепутала? Завтра зима, Новий рік на порозі». Щоправда, фіалкам не дуже комфортно, це по них видно. Стараються триматися ближче до землі, окремі пелюстки в плямках, але що найбільше розчарувало, це майже повна відсутність отого п’янкого, запаморочливого, ангельського запаху, притаманного весняним фіалкам. Та все ж, були несказанно раді зустрічі з цією чудовою квіткою і не могли втриматись, щоби не принести невеличкий букетик додому.

Городній сезон 2017 року також став багатим на різноманітні сюрпризи та відкриття. Не всі були приємними, але на їх фоні досягнення відразу набирають особливу вагу.

Ще навколо лежав сніг і тиснули морози, але рослини на підвіконні вже відчули недалекий прихід весни та відреагували на це цвітінням.

Ми також взялися за посівну:

— кінець січня — початок лютого — перець, баклажани, селера;

— середина лютого — порей;

— кінець лютого — початок березня — помідори;

— перша декада березня — цибуля з насіння (в однорічній культурі);

— середина березня — салат;

— друга половина березня — літні види капусти;

— 6–10 квітня — кукурудза, огірки, кабачки

Зазначені строки використовуємо вже не вперше і їх результативність перевірена часом. Слід підкреслити, що цей підхід передбачає висадку розсади дещо раніше загальноприйнятих строків і в не зовсім відкритий ґрунт. Рослинам обов’язково надається захист від несприятливих погодних умов через накриття посадок агроволокном, натягнутим на дуги.




Отож, до середини квітня все йшло згідно плану і темпи розвитку природи нічим не відрізнялися від минулих років. 08.04 висадили розсаду літніх видів капусти та салату. Піднімалися сходи бобів, гороху, редиски. Уже лежала в землі й чекала свого часу картопля та насіння моркви. У теплі та затишку балкону, задобрена Rost-концентратом + Біокомплекс БТУ, спокійно підростала інша розсада, а за вікном стояли сонячні, погожі, теплі дні, температура нерідко піднімалася до 17–18 і навіть 20 0С, зеленіла трава, розпускалися квіти, готувалися до цвітіння дерева.

І раптом погода як сказилася та стала не лише кардинально протилежною, а навіть по-зимовому холодною. Температура повітря різко впала й не перевищувала 6–9 0С вдень, а нічні та ранкові приморозки майже до 3-х градусів морозу нищівною хвилею покотилися по молодому зеленому листю та ніжному цвіту. Значну частину врожаю полуниць, черешень та інших смаколиків відразу втратили.

Як за таких умов висаджувати тепловимогливі помідори, перець та баклажани. Навіть цибулю і селеру лячно. Спасали розсаду від переростання, як тільки могли. Потеплішало лише в  останні дні квітня, а на грядки розсада огірків, кукурудзи, перцю та інших культур пішла лише в перших числах травня, хоча зазвичай, наприклад помідори, висаджуються 16-19 квітня.

Далі все як завжди: прополювання, підживлення. Зібрали перший урожай салату, зеленої цибулі, редиски.

Ось-ось мали розпуститися каштани, бузок і тут чергова хвиля приморозків. В ніч з 9-го на 10-те травня припекло так, що аж окремі бур’яни почорніли. На щастя, наша городина за видимими ознаками не сильно постраждала, адже напередодні здійснили посильний захист.

Та сказати, що все пройшло без сучка і задирки також не можна. Різке похолодання, а тим більше пережитий приморозок, викликає в рослин сильний стрес після якого вони довго не можуть оговтатись і проявляється це в пожовтінні листя, сповільненні, а то й тимчасовому припиненні росту. Навіть якщо рослина вижила й не має видимих ознак пошкодження, шкідлива дія приморозків проявляється до кінці вегетації й напряму, до того ж не найкращим чином, впливає на врожайність. Через тиждень покропили рослини по листю препаратом Біоглобін, який є нормалізатором ростових процесів, підживили розчином Rost-концентрату й рослини потихеньку прийшли в норму.Загалом врожай зібрали непоганий, але те, що плодоношення могло розпочатися раніше, а обсяги більшими, навіть не обговорюється.




Проте є овочеві культури, яким приморозки не сильно дошкуляють і навіть після того, як вони замерзнуть, здавалось, навіть на бурульку, за настання тепла продовжують рости буцімто нічого й не було. Мова йде про капусту. Хто не знає, як складно виростити розсаду ранньої капусти в домашніх умовах. Нам також це погано вдавалось. У цьому році спробували її зростити на вулиці. Результати дуже обнадійливі, але треба ще трішки поекспериментувати, а тоді вже поділимось досвідом.

Дуже сподобався підхід вирощування огірків із попереднім пророщуванням насіння в теплі квартири. Для цього зробили невеликі паперові стаканчики, заповнили їх поживною земляною сумішшю і 27.04 в кожен помістили по насінині. Як тільки почали з’являтися петельки сходів, рослини вивезли на дачу і висадили на грядку, яку зверху накрили агроволокном. За таких умов вдалося виграти час, а відповідно раніше отримати перші зеленці, адже у квітні огірки у відкритий ґрунт ще ніхто не висіває. Плюс до того, це дало змогу зберегти кожну насінинку, ціна на яку часто дуже кусається, а також сформувати рівномірні посадки. Водночас отримали міцні, здорові рослини. Отож, результатом дуже задоволені.

Щодо того, як сіяти, хочеться зазначити, що термін появи сходів залежить не тільки від якості насіння та температурного режиму, а й, виявляється, від того, яким боком розмістити насінину в землі. Свого часу навіть провели такий експеримент. У ємність із ґрунтом помістили 4 насінини кабачка, взяті від одного плоду. От тільки першу запхали дзьобиком (місце прикріплення насінини до материнського плоду) догори, другу поставили на ребро, третю поклали плазом (широкою поверхнею горизонтально), а четверту вткнули дзьобиком у землю. Полили і стали чекати. За рівних умов різниця в появі сходів склала чимало, аж 4 дні. Першим (8-го числа) зійшло насіння посіяне дзьобиком догори, другим (наступного дня, тобто 9-го числа) — покладене плазом, ще через два дні (11 числа) з’явилася петелька від насіння поставленого ребром і лише через чотири дні після появи перших сходів (12-го числа) винирнуло товсте, деформоване стебло із насінини, яку помістили дзьобиком донизу. Ось така арифметика.




Із садовими мурашками минулого року мали кучу проблем, а тому прагнули серйозно підготуватися до їх приходу. У попередні періоди не віднайшли особливо дієвого методу. Rembek у всіх своїх різновидах дещо допомагав, але 100 % гарантії захисту не проявляв, а Анти-Мурав’їн містить отруйні компоненти, що зовсім не приваблює. Вирішили шукати щось доступніше й ефективніше. Підібрали низку засобів. Пробували віднадити мурашок полином, часником, попелом, але найвищу ефективність продемонстрував метод обсипання землі навколо капустяного стебла вологою тирсою, просякнутою лавандовою олією. На наступний рік є ще задумки, необхідно буде спробувати. Та й цього сезону мурашки вже не завадили отримати хороший врожай усіх видів капусти, у тому числі тих, які найбільше полюбляють (рання та цвітна).

А от із мишвою за врожай необхідно буде ще навчитися результативно змагатися. Допоки в підсумку маємо 30:70 на користь гризунів, а це означає, що нам дісталося трохи більше третини врожаю моркви. Залишки викопали 20.09. У підвал засипали не більше 8 кг цих коренеплодів. Не допомогло осінньо-зимове витруювання, шумове відлякування й навіть напівдикі, голодні коти, які навколо так і чигали, не змогли допомогти справитись із хвостатою напастю.




Наглість мишви не знала меж. Впали стиглі солоденькі яблучка чи персики. Ну з’їж те, що ближче до нірки, так ні ж — вибере найкраще, найбільше. На отруйну приманку наприкінці літа навіть не дивились. Якщо ми її запихали в нірку — там нечіпаною й залишалась, або й виштовхувалася мишами, як непотріб, на поверхню і їм було повністю байдуже чи це «Шторм», чи «Смерть щурам». Що тут скажеш. Ну нічого, шкодники, на наступний рік є певні задумки, ще побачимо хто кого.

В осінніх культурах дуже порадувала кущова шпарагова квасоля. Сіяли її 9–11 липня на грядках із цибулею та часником, вегетація яких у цей час видимо пішла на спад. Серпнева пора не стомила рослини жарою та посухою, адже такий період тривав недовго. Вересень у плані тепла та вологи видався для квасолі надзвичайно сприятливим. Нав’язалося стручків видимо-невидимо, усі соковиті, довгі. Майже за місяць збору зібрали біля 7 кг продукції.

Добре склалось із кукурудзою останнього посіву, зробленого 17.06. Качани збирали аж до середини жовтня. Хоча доречніше було б висіяти сорт більш раннього строку достигання. Добре, що приморозків не було, інакше прихопило б. Для осіннього вирощування однозначно, що треба віддавати перевагу ранім сортам та гібридам. Це загальне правило для всіх культур і краще ним не нехтувати.

Дуже сподобалося осіннє вирощування цибулі на зелене перо. Для цього використали невеличку ріпку яку 01.09 посадили на грядку, а вверху накрили плівкою, натягнутою на дуги. Сходи появилися через два тижні. Збирати цибулю почали ще через 25 днів. Морозів вона не боїться, але в нас вона закінчилася набагато швидше, ніж розпочалася геть паскудна погода.




А от із розсадою салату вийшла халепа через ще одного героя кошмарних снів городника. Як завжди підготовили грядку і висадили розсаду салату. Процедура розроблена, накатана й ніякі проблеми ніколи не виникали. Єдине в чому переконалися це те, що восени салат без накриття не вдається. Накриття є обов’язковим правилом і тут нічого не поміняєш.

Розсади було навіть дещо забагато, а тому всаджувалася густенько з перспективою того, що почнемо різати салат нехай меншенький, але раніше. У лунки добряче налили води щоби на довше хватило і не було потреби лишній раз піднімати агроволокно для поливу рослин. Здавалося б усе добре.

Приїхали на дачу через тиждень. Хоча агроволокно не просвітляється, як плівка, грядка мала б мати зеленкуватий відтінок, а виглядає занадто чорнувато. Навіть, як тільки посадили розсаду, все дивилося набагато зеленіше. Невже розсада посохла? Треба зазирнути.




Підняли агроволокно і все зрозуміли. Можна сміятись, можна плакати, лише змінити вже нічого не можна. Виявилось, що готуючи грядку перекопали землю разом із мульчею, що лежала на ній, а під нею, вочевидь, були слимаки. За день-два вони вилізли на поверхню, а тут просто райські умови. Слимаки, напевно, просто стікали слизом від щастя: тепло, волого й улюблена їжа: молоденька та ніжна. Якби якийсь недолугий слимак постидався завдавати нам прикрощів і хотів би кудись злиняти — не вийде, простір обмежений агроволокном, отож, без варіантів. Не можна сказати, що шкідниками аж кишіло, їх було напрочуд мало, зате який апетит! У салату не лише листочки з’їли — стебла повигризали, лишень де-не-де окремі обгризені рослини бовваніли.

Наступного разу після перекопування необхідно буде залишити грядку в спокої на декілька днів. Слимаки в пошуках їжі порозлазяться в різні боки, а для найбільш впертих після висадки розсади салату треба буде поставити пластмасові кришки із препаратом «Гроза», а тоді вже це все накривати агроволокном. Вік живи — вік учись.

Останні посадки сезону зробили 19.10. Для цього придбали аж 5 сортів цибулі для підзимових посадок. Побачимо, як вони себе зарекомендують. Хоча листопад був доволі теплим, сходів ще не видно й це дуже добре.

Усе. Залишилося лише розібратись із землею для вирощування розсади під наступний городній сезон.

 30 листопада 2017р. (t: +0,8 / +4,2 0С)




Вам також може сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Please turn AdBlock off                               Будь ласка вимкніть AdBlock

Повідомлення для користувачів AdBlock

Будь ласка вимкніть блокування реклами для цього сайту. Це допоможе нам його розвивати та оплачувати хостинг.

Seo wordpress plugin by www.seowizard.org.