З понеділка передбачається снігопад та мороз. Така погода не для овочівництва у відкритому ґрунті. Потім, скоріше за все, будуть відлиги та потепління, але слід визнати, що городній сезон пора закривати. Звичайно, приїжджати ще будемо, адже стільки всього треба зробити: обрізати дерева, навести порядок в малиннику, утеплити на зиму рози, закінчити перекопувати грядки – це тільки частина запланованого та зараз приступаємо до завершення збору врожаю.

Першим на порядку порей. Його завжди висаджуємо поруч із селерою, така собі «солодка парочка». Вже не раз помічали, що їх сусідство не тільки не заважає росту і розвитку кожного, а й позитивно не це впливає. По строках висадки розсади в ґрунт, підживленню, поливу вони також ідуть нога в ногу. Єдина незначна відмінність – строки збору. Селеру стараємось викопати до настання морозів, адже більша частина коренеплоду знаходиться над землею і не відзначається аж надто високою морозостійкістю. Пошкоджені головки темніють, погано зберігаються, а тому селеру викопали дещо раніше, на початку другої декади жовтня.

В цьому сезоні вирощували селеру сорту Діамант (Професійне насіння. Виробник – Bejo Zaden, Нідерланди). Розробник інформує, що потенціал сорту – коренеплоди вагою 1-1,5 кг. Кілограмові головки виростити не вдалося. Розуміємо, що для такого результату  рослинам недодали поживи і води до яких селера дуже вимоглива. За травень і червень ми її підживили 5-ть разів – виявилося замало. В найжаркіші місяці літа з водою були проблеми і це також не могло не позначитись на врожаї. Головки не виросли гігантами, але вага, наближена до 400 г – непоганий результат. Сорт дружно нарощував коренеплоди, дрібних і мичкуватих не було. М’якоть має щільну текстуру, ніжний аромат і грибний присмак. В цілому, вартий уваги сорт.

Дуже сподобався простий і ситний салат із селери. Для його приготування відварили буряк. Підсмажили на олії порізану соломкою моркву. Селеру почистили, порізали на довгі брусочки і також обсмажили на олії до легкого рум’янцю. Далі змішали всі інгредієнти, добавили сіль, спеції до смаку, заправили майонезом і вимішали. Якщо буряк відварити напередодні, все виходить швидко та смачно.

До порею відношення особливе. Вирощуємо його переважно для використання в зимовий період. Для збору порею на грядку приходимо з відрами в які відразу ж після викопування пересаджуємо порей. У рослин дещо вкорочуємо зелене перо та коріння. На дно відра насипаємо біля 15 см ґрунту та переміщаємо туди цілий пучок порею із 20-25 стебел. По боках та між рослинами обережно досипаємо землю і щедро вливаємо воду. Ось такі два «вазончики» перевозимо на балкон де вони будуть рости аж до весни. Рослини приживаються дуже добре. Подальший догляд зводиться лише до поливів чистою водою при пересиханні землі. Температуру на балконі підтримуємо на рівні 3-5 ⁰С. Десь після Нового Року порей стає особливо багатим на вітаміни і ніжним, а страви з ним виглядають по-весняному апетитно та набувають чудового смаку.

Облюбували сорт порею Голіас (Професійне насіння, виробник – Рійк Цваан, Нідерланди). Вирощуємо його вже декілька сезонів і ніколи не розчаровувались. Щорічно радує потужним зеленим пером, товстим (3-4 см), довгим, до 35 см, білосніжним стеблом та високою врожайністю. Надзвичайно невибагливий у вирощуванні, добре протистоїть несприятливим погодним умовам.  Прекрасний сорт.

Ще один «вазончик» робимо із петрушки. У неї також, як в порею, вкорочуємо коріння та для кращого приживлення обриваємо нижнє, старіше листя. В горщик садимо густо, скільки влізе, старанно засипаючи поміж коріння землю.  Добре поливаємо і знову ж таки – на балкон. Вітамінна зелень на цілу зиму забезпечена.

Збираємо редьку. В цьому сезоні вирощували три різновиди. В роботі з редькою дуже важливо правильно підібрати дату висіву насіння. Насіння посіяли 12.08. По факту побачили, що це було трохи запізно, бо хоча отримали непогані коренеплоди, все ж своєї максимальної ваги вони набрати не встигли.

Сортів є досить багато і вони різняться за строками достигання. Також слід врахувати, що редька як і редиска добре вдається лише за помірних температур повітря, короткого дня та достатності вологи, тільки в редьки значно довший період вегетації. От і виходить, посіяв зарано – серпнева спека викликала передчасне стрілкування, посіяв пізніше –  не встигла вирости, як наслідок недобір врожаю.

Особливо характерно це для дайкону. Багато сортів цього коренеплоду не вдаються через реагування на найменші відхилення від оптимальних умов вирощування масовим викиданням квіткових стрілок. Але маємо улюблений сорт, який постійно тішить хорошим врожаєм. Цей сорт називається Міновасе. Випробували багато інших, але пакетик насіння із зображенням дівчинки в червоній кофтинці та схожою на ломаки редькою в оберемку є як би закликом типу: «Беріть, не пожалкуєте!». І справді, пройшовши коло розчарувань, повертаємось до улюбленого Міновасе, а восени копаємо, інакше ці корінці не дістати, довгу, солодку та соковиту редьку, яка до того ж добре зберігається.

Також зібрали білоголову зимову редьку Вайт Меджік (ТМ Професійне насіння, виробник АНСЕМ С.п.а., Італія). У нас вона виросла продовгуватою, а не круглою, як показано на пакетику. Ваги в 300 г також не набрала, хоча росла більше 60 днів. Але, думається, що проблема не в сорті, а в тому, що ми не змогли створити умови вирощування, які б відповідали потребам редьки цього сорту, адже видно, що коренеплоди можуть виростати чималими. По таких характеристиках як щільність м’якоті, смак та термін зберігання оцінка – дуже добре.

Гібрид японської редьки Ред Міт (ТМ Агропакгруп, виробник – Takii Europe B. V., Нідерланди), що вирощувався в цьому сезоні,  має дуже цікаве забарвлення. Зверху коренеплід білий з рожевинкою, а ось в середині м’якоть  червоного кольору. Виростити гіганти вагою 800 г не вдалося і для цього є ряд причин, головна – пізній осів. Однак найбільш прикрим було те, що польові миші так і чатували на нашу редьку та, починаючи з найбільших ріпок, з’їдали все під гичку. Нам дісталось лише декілька найменших. Хочеться сказати, що коренеплоди дійсно добрі. М’якоть щільна, але достатньо соковита, приємного смаку, без надмірної гіркоти. В поєднанні з дайконом салат виходить особливо красивим та смачним. Обов’язково посіємо цю редьку в наступному сезоні.

Закінчуємо збір салату. Поки ріжемо, дрібненький сніжок встигає припорошити посадки. Таке собі щось як з пісні: «…білий сніг на зеленому листі». В цьому сезоні салатами дуже задоволені. Спробували багато новинок і жодна не підвела та не розчарувала. Деякі з них в наступному році знову посіємо, але щось інше також обов’язково спробуємо. А зараз ще будемо насолоджуватись хрумким і водночас ніжним сортом Азарт.

Пекінську капусту далі тримати на грядці немає сенсу, на порозі зима. Вирощували сорт Бокал (ТМ Семена України) і гібрид Табалуга (ТМ Агріматко, виробник SAKATA, Франція). Слід сказати, що пекінською капустою в осінній культурі займалися вперше і практики в цьому не мали ніякої. Але завжди з чогось треба починати. У нас в Луцькому районі окремі сільські господарства успішно вирощують на продаж пекінську капусту. Продукція у них виходить чудова, красивого товарного вигляду. Особливо принадливою є осіння. Свої секрети тримають за сімома замками, бояться конкуренції. Доходять слухи, що для гарного росту та утворення головок дають багато мінеральних добрив, кажуть, що без цього не обійтись. Ми також вирішили спробувати виростити пекінську капусту. Нехай не зразу підшукаємо потрібні продуктивні сорти, прийдеться не раз випробувати  нову агротехніку, можливо наша, не така «накормлена», буде набагато меншою,  але самотужки пройти цей шлях цікаво і ми з задоволенням почали все із чистої сторінки.

Посів насіння на розсаду провели у паперові стаканчики  06.08. У віці 14 днів, 27.08, розсаду із стаканчиками пересадили у відкритий ґрунт на грядку де перед цим росла картопля. У посадкові ямки давався попіл та по 0,5 л води. Від пекучого сонця посадки притінили зеленими галузками.

Молоді рослини моментально обліпила білокрилка. Листочки почали скорчуватись, а рослини загальмували ріст. Особливо страждав гібрид Табалуга. Сорт Бокал за рахунок бурхливого розвитку зеленої маси, що характерно для нього, стійкіше витримував навалу шкідників, але було зрозуміло, що за таких умов розраховувати на врожай не приходиться.

Застосовувати отруту не хотілось, адже поруч ріс салат. Проти білокрилки використали водяний розчин рідкого мила яким за допомогою пензлика добре змастили нижню сторону листочків. Цей нехитрий спосіб виявився напрочуд ефективним і більше ніяка напасть розвитку капусти не перешкоджала, але, від гріха подалі, накрили посадки агроволокном, натягнутим на дуги. Підживлення капусти не проводили.

Врожай пекінської капусти сорту Бокал в цьому сезоні вже збирали. Тоді її вирощували посівом насіння на розсаду 01.04. В осінній культурі вона не була такою розкішною, але знову продемонструвала надзвичайно інтенсивний розвиток, стійкість до несприятливих погодних умов та потішила хоча не класичними головками (весною вона також в них не скрутилась), але надзвичайно ніжними, соковитими і навіть трішки солодкуватими черешками. Нехай наша капуста набрала вагу всього біля 1 кг, але з неї можна буде довго готувати смачнючі салати, додаючи в них помідори та солонувату бринзу.

З гібридом Табалуга так добре не склалось. За відведений час листочки почали ледь скручуватись в головку. Враховуючи таку пізньостиглість, висівати насіння треба було набагато раніше. Та скоріше за все, враховуючи повідомлення виробника про підвищену стійкість до цвітіння, цей гібрид найкраще почувався б у весняному посіві. Наступного разу обов’язково треба буде спробувати. Замерзати на грядках капусту не залишили. Її листочки, вистояні на осінній прохолоді, по смаку та ніжності не згірше салатних. Особливо перебирати не приходиться, адже до нового врожаю вітамінної зелені ой як ще далеко.

Та найбільш невдалим результатом сезону став гібрид капусти сортотипу Романеску під назвою Амфора (ТМ SeedEra, виробник – Вассма Рітейл). Розробник, даючи характеристику свого витвору, двічі підкреслив таку її властивість, як ранньостиглість. На ділі, чи то в напрямку селекції щось пішло не так, чи продавалось невідомо що, чи ми були не посвячені в якусь таємницю вирощування, але за наступних 220 днів після сходів головок так і не дочекались. В кінці жовтня на окремих рослинах зажовтіли поодинокі невеличкі кульки, але картинку з насіннєвого пакету вони навіть близько не нагадували. Витрачати час на розбирання чого і як не станемо, але купляти насіння гібриду Амфора від ТМ SeedEra однозначно більше ніколи не будемо.

12 листопада 2016р. (t: -2,0 / +1,8 ⁰С)