Розрізняють озиму та яру форми часника. Озимий часник вдається практично завжди, а ось отримати великі головки ярого часнику можуть далеко не всі. Через це ярий часник часто як би відходить на задній план, кому ж охота колупатись з дрібними зубчиками, це ж довго, марудно. От і не вирощують, або лише трішки. А дарма. Спеціалісти говорять, що він містить більше корисних речовин, ніж озимий. Його смак набагато ніжніший, а по терміну зберігання вдвічі перевищує свого побратима.

Ярий часник нам завжди дуже подобався. Але слід сказати, що він є досить складною для вирощування городньою культурою. Йому притаманні критичні періоди розвитку і якщо в цей час часнику щось не сподобалось, це обов’язково відіб’ється на врожаї. Як і всі городники-початківці, займаючись ним спочатку набивали немало шишок. Та як кажуть: «Терпіння і труд – все перетруть». По крупинках збирали досвід інших аматорів, робили власні висновки і ось зараз отримуємо досить непогані результати. Тепер основну площу відводимо під ярий часник, а озимого закладаємо лише якийсь метр, від сили – два, переважно як спеція для закруток на зиму.

Особливих секретів немає, але є правила без дотримання яких великі головки ярий часник однозначно не дасть. Полягають вони в наступному.

Перше. Найкраще розкриває потенціал посадковий матеріал районованих форм ярого часнику. Придбаний у бабусі на місцевому ринку вродить набагато краще, ніж привезений з інших регіонів країни. Найгірший варіант – імпортний часник з красивими, чималими головки. Є велика спокуса і собі розвести такий, але зазвичай з ним можна довго маятись, зазнати значних втрат через загибель висаджених зубків, а з того, що залишиться в результаті  отримати однозубки прісного смаку.

Друге. Правило просте: чим більші садиш зубки, тим кращий врожай. Це не цибуля яка спочатку навіть будучи величиною з нігтик за правильного догляду наростить 100-300 г. Часнику потрібен хороший старт, тому для посадки відбираються найбільші зовнішні зубки. Із внутрішніх гарний часник не виходить і до того ж вони часто дають два ростки з яких великим не виросте жоден.  Зубки вагою менше 1 г взагалі краще не садити так як з них виросте лише невеличка однозубка.

Третє. Важливе значення має те, які культури вирощувались на грядці, запланованій під часник. Не варто сподіватись на хороший врожай, якщо висадити часник після цибулі, картоплі, баклажанів або помідорів. Найкращі попередники бобові, капуста, огірки, кабачки, буряк, морква. Така грядка під часник саме те, що треба – ласкаво просимо.

Четверте. Розбирати головки на зубки найкраще напередодні, або в день посадки. Посадковий матеріал з найменшими ознаками враження хворобами відразу відбраковується. Багато хто перед висадкою замочує зубки в настоянці попелу, розчині мінеральних добрив, солі чи інших речовинах. Ми таке не практикуємо і без цього врожай буде хороший.

П’яте. Кислі ґрунти не для часнику. Перед перекопуванням обов’язково проводимо розкислення шляхом внесення сухого вапна з розрахунку 100 г на 1 погонний метр грядки.

Шосте. Як тільки-но можна доступитися до городу, йдемо садити часник. Земля буде ще досить мокрою, холодною, плюс ранкові приморозки. Не страшно, прийшли 20-ті числа березня – пора. Часник потребує, щоб початковий період росту проходив за низької температури та високої вологості. В кінці квітня, а тим більше на початку травня садити часник запізно, нічого путнього з нього не виросте.  Цьогоріч часник посадили 26.03 і на 15.04 мали рослини з двома листками, 11.05 – височенькі стебла з п’ятьма листками, а на 21.05 наш часник взагалі вже був о-го-го який.

Сьоме. Часник дуже вимогливий до родючості ґрунту та потребує підживлень. Завдяки внесенню та прикопуванню компосту, сидератів та минулорічної мульчі якісний склад землі постійно підвищуємо, але регулярні підживлення комплексними мінеральними добривами проводимо також. Добрива даємо з розрахунку 25 г на 1 м/п грядки і до розчинення поливаємо водою. Тут важливо зробити це саме в період активного росту – квітень-травень. Якщо цей час пропущено, в червні вже ніщо не допоможе оживити хирляві, пожовтілі рослини. Але, зброджену кропиву під часник краще не давати.

Восьме. Вологий ґрунт – основа успішного вирощування часнику. Добре, якщо регулярно проходять дощі, але якщо немає – треба поливати. Лійкою зверху, просто по листю, часник це любить. У нас підживлення і полив проходять паралельно. Земляні бортики по краю грядки не дають воді розтікатись по стежці, а затримувати вологу в землі допомагає мульчування. Ось тільки закінчили щотижневі підживлення, відразу грядка добре мульчується.  І волога зберігається, і бур’яни не ростуть, нам менше праці, а головне – часнику подобається.

Дев’яте. Ні в якому разі грядки з часником не можна сапати. При сапанні неминуче пошкодиться коренева система. Це стане причиною зменшення надходження значної кількості поживних речовин, що для часника є просто катастрофою. Закономірність чітка і послідовна: нема харчування – нема росту. Навіть при традиційному веденні городництва часник був тією винятковою культурою яку ніколи не сапали. Щоб бур’яни не заглушили посадки їх ще малими після дощу просто виривали. Якщо якісь залишались, не страшно, нехай поруч з міцненьким часником росте декілька стеблин бур’яну, як чистенька ділянка і на ній нещасний часник з порубаним корінням. За такої картини на хороший врожай годі сподіватись. На наших грядках максимум що робимо до мульчування, це зрідка проводимо поверхневе шарування на глибину не більше 1-2 см.

Із збором часнику не затримуємось. Починає жовтіти листя і розм’якшується стебло, а це кінець липня – початок серпня (цього року 28.07) – викопуємо. В цей час зовнішнє лушпиння міцно тримає зубки вкупі і не дає їм розпастись. Декілька годин просушую часник на грядці на сонці, потім злегка обтрушую та сплітаю в косу.

В такому вигляді часник на 1-1,5 місяці переміщаємо на горище, а якщо там дуже жарко, підвішуємо в прибудові. За цей час закінчується перетікання поживних речовин із листя та стебла в головку, часник добре просушується. Далі з коси обрізаємо головки, очищаємо з них верхнє лушпиння та ножицями відстригаємо коріння. Сортуємо часник по розмірах: найбільший на посадку, менший для їжі. Викладаємо в картонні коробки шаром 15-20 см та зберігаємо в сухому і досить прохолодному підвалі будинку. Спеціалісти на основі проведених досліджень встановили, що часник, який зберігався при температурі 5-10 ⁰С, краще сходить, швидше росте та скоріше достигає.

Якщо часниковий сезон вже закінчився, то цибулю з насіння (чорнушки) лише почнемо вибирати. В цьому році вирощували сорт Марковська. Сіяли густенько, широкою стрічкою. Наросло її багато, одна біля одної. Під посадку саме те, що треба – невеличка, сухенька. Перенесли її на горище, вдень там навіть спекотно. Для сіянки це дуже добре, адже таке прогрівання  знезаразить її від збудника несправжньої мучнистої роси.

Так як стоїть справжня літня погода, індетермінантні помідори продовжують активно рости. Прийшлось провести їх підв’язування ще одним вищим рівнем. Якщо на кущах знизу висять стиглі плоди, то на верхніх ярусах зав’язалось та наливається багато нових, поки що зелених помідорів.

Особливо радують пишними кущами, зеленим листям та, як вбачається, хорошим врожаєм «осінні» помідори. Адже був час коли після нападу фітофтори нічого путнього з них вже не чекали і вони стояли просто за крок від повної ліквідації. Помідори сорту Перцовка вже збирали, решта набрали максимальної величини та продовжують забарвлюватись. Потихеньку підтягаються інші сорти та гібриди.

Під вагою плодів у перцю обламуються хрусткі гілячки. Щоб надалі цього не відбувалось, кущі підв’язали ще одним рівнем опор. Продовжуємо проводити активний полив перцю. При кожній нагоді за один раз даємо мінімум 30 л води на 7 м/п грядки.

Працює кукурудзяний конвеєр. Сьогодні закінчили збір кукурудзи №3. На наступний тиждень будемо збирати кукурудзу №4, а ось кукурудза №5 лише починає цвісти.

Зеленіють, піднімаються сидерати. Правда, в окремих місцях де посіви маленькі, обжилися, польові миші. Нарили нірок, влаштували там собі домівки і чекають, щоб то погризти. Добре, що малина високо, бо впалі достиглі яблука з’їдають начисто. До того ж, нерідко роблять напади на моркву та буряк.

Також не обминають миші ароматну селеру, яка вже  наростила чималенькі головки.  В середині серпня, після того, як рясний дощ після посухи добряче зволожив землю, щоб коренеплоди росли великими та гладенькими, від них злегка було відгорнуто ґрунт та ножицями обережно обрізано всі бічні корінці. Залишено лише ті, що знаходяться безпосередньо під головкою. Також до 5-6 верхніх видалено всі нижні листки. Ще з тиждень і селеру почнемо використовувати для приготування страв. На прикметі є один цікавий салат з селери, солодкого та гіркого перцю і смажених баклажанів. Треба зробити і скуштувати. Передбачається, що буде смачний.

Нападів шкідників зазнають не лишень коренеплоди та фрукти. Висаджену нами 27.08 розсаду пекінської капусти сильно вразила білокрилка. Прийшлось листки із нижньої сторони добряче покропити розчином рідкого мила та захистити рослини від подальшої агресії агроволокном.

Висадили на грядки 20-ти денну розсаду салату сорту Азарт та Андромеда. Чекати різноманітних проблем не стали і так як ми вже навчені гірким досвідом, посадки зразу ж накрили агроволокном.  Також накрили грядку з дружніми сходами редиски.

03 вересня 2016р. (t: +11,4 /+25,1 ⁰С)