Чи складно вирощувати баклажани?




Є така байка, як приїхав один чоловік в чужу країну, зустрів там місцевого жителя і давай розпитувати що тут і як. Поступово мова зайшла про особливості флори. Говорили балакали, аж раптом подорожній питає: «А чи ростуть у вас яблуні?». «Ні, не ростуть», – каже місцевий мешканець. «А груші ростуть?» – не відступає гість. «Ні, груші теж не ростуть», – відповідає той. «А чого ж не ростуть? – дивується подорожній, – тож тут у вас досить тепло і земля родюча!». «Як чого? – здвигує плечима місцевий чоловік, – бо ніхто не садив!».

Отож-бо й воно. Перш за все необхідно відчувати внутрішнє бажання спробувати щось нове, а якщо це, до того ж, не притаманна місцевим  природно-кліматичним умовам культура, треба мати ще й наполегливість і терпець, так як прийдеться трохи більше поморочитись.




Щоб розібратись наскільки складно виростити баклажани, розпочати найкраще з розгляду його біологічних особливостей. Те, що баклажан по своїй природі багаторічна рослина є цікавим фактом і не більше, бо довше першого осіннього місяця вирощувати його у відкритому ґрунті ніяк не вийде. Та якби навіть були умови і далі його ростити, все одно провели б заміну на молоді рослини, бо це як, наприклад, стара машина, ще справна, зручна, знаєш про неї все, але вже добряче покоцана, зношена і потужність не та. Зраз наші кущі баклажанів саме такі. Беруться цвісти, формують плоди, але їх зірковий час вже далеко позаду.

Те, що баклажан більш теплолюбна культура, ніж навіть перець і помідори – вже набагато важливіша інформаційна складова розуміння його природи, а, відповідно, успішного вирощування. В поєднанні з тим, що від сходів до початку плодоношення може пройти 140-160 днів стає зрозумілим, що від того часу, коли покладеш в землю першу насінину до того моменту, коли викладеш на стіл перший плід – ой як довго. І не треба спокушатися написом на окремих пакетиках, що від сходів до плодоношення лишень 70-75 днів. За ідеальних умов вирощування можливо так відбудеться, але ж у нас скоріше за все складуться екстремальні умови, адже наявний факт не відкинеш і слід визнати, що баклажан не типова культура для наших широт. З викладеного напрошується очевидний і логічний висновок – треба виграти час, а найкращий варіант – розсада, без неї не обійтись.




Як вирощуємо розсаду баклажанів вже розповідали в дописах за січень-квітень і повторно вдаватися в деталі вважаємо немає потреби, але слід зауважити, що від якості посадкового матеріалу значною мірою залежить коли і який урожай буде зібрано. Розсада – це та сама рослина, тільки маленька, як дитинка і в значній мірі як складеться її життя у великій мірі залежить від того, яке в неї було дитинство. Головні підходи які застосовуємо, це спільне, а не роздільне вирощування рослин, відсутність пікіровки, додаткове освітлення сходів в перший місяць розвитку, д отримання температурного режиму, кореневе і листове підживлення, достатність простору. За таких умов сходи міцніють, скоро ростуть і зауважимо, що не вверх, а переважно в ширину та мають здоровий вигляд.

На практиці виконати ці умови не так вже й складно, а навіть якщо щось вийде не так, не слід опускати руки та впадати у відчай. Рослини нерідко проявляють дивовижну життєздатність та чудове пристосування до умов існування. Але дефектні, хворі та ослаблені рослини вже на початкових етапах слід відбраковувати та не давати їм шансу. Нічого путнього, скоріше за все, з них не виросте і прикладом тому є наш Різдвяний баклажанчик. Якби такими рослинами засадили цілу грядку, вважай весь баклажанний сезон зійшов би нанівець.

Наступним випробуванням для баклажана є період після висадки у відкритий ґрунт. Під грядку відводимо найбільш освітлене місце. Молода розсада надзвичайно ніжна. Щоб захистити її від різноманітних несприятливих умов та надати стійкості, рослини перед посадкою обробляємо стимулятором росту, захищаємо від колорадського жука  обрізаними пластиковими пляшками та накриваємо агроволокном.




Після того, як наші рослини підуть у ріст, можна зітхнути з полегшенням, адже найскладніший рубіж успішно пройдено. А далі проводимо регулярні, не менше семи раз, підживлення органічними та мінеральними добривами з мікроелементами, підтримуємо ґрунт у вологому стані, мульчуємо грядки. Пасинкування не проводимо. В наших кліматичних умовах баклажани не сильно розростаються, хоча висоти 80-110 см досягають. З кожним приїздом на дачу видно, як рослини стають щораз більшими і ось на тобі, де тільки взялись  – маленькі баклажанчики.

З першої декади липня розпочинаємо збір врожаю. І от коли стоїш та дивишся на кущик, обвішаний тугенькими, блискучими плодами, розумієш, що  якщо є якась складність і перепона, то шукати її треба спочатку в собі, бо на ділі, трішки перефразовуючи відомий вираз: бажання і труд – всього досягнуть.

Баклажани поточного сезону:

Найт Леді F1, ТМ «Професійне насіння, виробник – Юнайтед Дженетікс С.п.а., Італія. Хоча виробником зазначено, що це середньоранній гібрид, перший врожай розпочали знімати 09.07 і при тому не поодинокі плоди. Зазвичай баклажани у нас на дачі починають плодоносити з другої половини липня. В цьому випадку вважаємо це не ознакою ранньостиглості, а здатністю даного гібриду успішно протистояти нашим не дуже сприятливим для теплолюба – баклажана природно-кліматичним умовам, адже ще майже до середини червня нерідко були ночі із температурою лише 6-8 0С тепла. Необхідно зазначити, що плодоношення безперервно тривало до самих морозів.

Рослини досить високі, біля одного метра. Цвітіння рясне, зав’язі утворюється багато. Плоди продовгуватої форми, що не дуже зручно для фарширування, з тоненькою шкіркою, середніх розмірів,  вагою 200-250 г. В цілому – хороший, витривалий гібрид, недорогого цінового діапазону.

Цаконіки, Професійне насіння, виробник – Ансем С.п.а., Італія. Експериментували з цим сортом два роки. В перший рік насіння зовсім погано зійшло, а поодинокі сходи які появились були ослабленими. Кінцеві результати вирощування не дуже нас порадували і все списали на неякісне насіння. В цьому році купили насіння із нової партії і ось яке враження в підсумку склалось про сорт баклажана Цаконіки.

Щось вже виробник занадто перехвалив цей сорт запевняючи, що він ранньостиглий і від появи масових сходів до технічної стиглості проходить лише 70-75 днів. Іншими словами, якщо збір розпочали 16.07 то сходи мали б бути 04.05, а посів приблизно 25.04. Які це треба створити умови для росту, щоб вкластись у визначений термін? Ні, ми так ще не вміємо, а якщо серйозно – це мінімум якась помилка. У нас плодоношення Цаконіків розпочалось у строки приблизні як для всіх баклажанів, а конкретніше на 158-й день від сходів, це ще на тиждень пізніше, як у середньораннього гібриду Найт Леді F1.

Рослини висотою 85-95 см, слабко кущисті. Плоди довгасті, невеликі, з міцною шкіркою, малонасінні, максимальною вагою 170 г. При перестиганні втрачають блиск та колір. Слід зазначити, що багато плодів були деформовані і мали вигнуту форму.  Списати це на недоліки в живленні не виходить так як у гібриду Найт Леді який ріс поруч, паралельним рядком на відстані якихось 15-20см, плоди були рівненькі із притаманними цьому гібриду формою та виглядом.

М’якоть біленька, щільна, непоганого смаку. Урожайність та стійкість до захворювань низька.

А ось від кольору плодів цього сорту очей просто не відвести – на фіолетовому фоні світло-фіолетові полоси і штрихи. Баклажанна грядка з ними дивиться дуже чепурною. На цю красу повелись і отримали, а інших особливих принад у Цаконіки якось  роздивитись не вдалось. Вартість цього сорту справедлива – копійчана.

Дача продовжує балувати різноманіттям овочів та фруктів. Яблука, груші, виноград – так і просяться до кошика. Продовжуємо ласувати молодою шпараговою квасолькою і кабачками, солоденькою, хрумкою від осінніх дощів ранньою капустою, ніжною броколі та цвітною капустою, свіжими з грядки перчиками та помідорами.

Сьогодні, 1-го жовтня, чудова, по літньому тепла (23 0С) погода. Та сподіватися, що і надалі в жовтні ще матиме місце така ряснота овочів, продовжать рости, наливатись соком плоди теплолюбних культур, марна справа. Бо якщо і наростуть, прибавка мізерна, а ось втратити можна багато. Жовтневі приморозки штука серйозна і проти неї особливо не попреш. Користуємось правилом – прийшов жовтень, в перших числах весь повноцінний врожай необхідно зібрати. Залишити можна лише те, чого не шкода, як то зелені і недорозвинуті плоди або городину, яка приморозків не боїться, наприклад, капусту чи порей.




Тому проводимо повну зачистку городу від врожаю. Збираємо все підряд від грядки до грядки: то викопали буряки, то перенесли в прибудову гарбузи. Витка квасоля вирішила продовжити ріст і не тільки поновила цвітіння, а вже навіть встигла утворити зав’язь. Та зерна вже з неї не дочекатись. А ось де була квасоля молочної стиглості чи суха, а також шпарагівку всю обірвали.

Не обминули грядки з перцем і помідорами. Зібрали всі бурі та зелені помідори, які досягли характерного для сорту розміру. З такою ж міркою підійшли до перців. Навіть без морозів, при зниженні температури менше 10 0С рослини перестають рости, а плоди починають сильно вражатись хворобами. А так, здорові та великі, вони в ящиках, в кімнатних умовах будуть поступово дозрівати та набувати хорошого смаку. Все-таки, 30-40 кг зібраної продукції є вагомим внеском в продуктовий кошик. Закінчили збір «осінніх» помідорів та баклажанів.

01 жовтня 2016р. (t: +12,1 / +23,4 0С)




Вам також може сподобатись...

Залишити відповідь