Липень… Середина року, середина літа, середина дачного сезону. А якщо вести мову з точки зору результатів городніх старань, то це просто золота середина. Як з рогу достатку висипається врожай все нових і нових видів овочів, радіє городня душа, адже не дарма старались: садили поливали, підживлювали, захищали. Із всіх робіт збирати врожай нам подобається найбільше. Виходиш на грядку, смик молоденького огірочка, потер трішки об рукав і з задоволенням хрумтиш. А через дві грядки налились соком помідорки, для годиться повозив одного полою сорочки і насолоджуєшся густим томатним смаком з легкою солодинкою та  ніжною м’якоттю. Просто клас!

Масштабні збори , які проходять в кінці літа – на початку осені, ще не розпочались, а тому без поспіху зрізаємо броколі, збираємо шпарагівку, лущимо молоді боби та варимо вишневе варення. Та про все це по порядку.

За що в плані кулінарії люблю літню пору, так це за можливість, завдяки великому асортименту овочів, приготувати багато різноманітних страв.  Коли на кухонному столі одночасно є і зелений горошок, і баклажан, і кабачок та ще всяка інша смакота, сезон збору якої переважно тільки починається, здається, що приготував би за один раз все.

Найбільше маємо кабачків. Їх збір розпочали ще місяць назад. Гібриди Мостра і Карамболь виявились надзвичайно продуктивними. Десять насінин, розміщених по 2-3 штуки в чотирьох гніздах на 3-х погонних метрах грядки просто закидали нас продукцією. Переважно зрізаємо молоді плоди довжиною до 15 см.  У них найбільший вміст вітаміну С та особливо ніжна клітковина. Але трішки загаялись і маємо переростки. За 4 дні що нас не було на дачі, понаростало з десяток кабанчиків, зібрали майже 9 кг. Будемо смажити оладки.

Для цього плоди мию, зчищаю шкірку та вирізаю насінневу камеру. Якщо поверхня кабачка ніжна, а серцевина пружна, без твердих насінневих зачатків, кабачок просто розрізаю на частини і тру на терці через зірчасті вічка (як на деруни). Далі беру іншу посудину, вистеляю її марлею, складено в два пласти та поміщаю сюди натерту кабачкову масу. Згортаю марлю за кінці і відціджую надлишки соку який більше ніде не використовую. В результаті цієї процедури кабачкова м’якоть вже не буде плавати в соці, а трішки триматиметься купки, тобто саме те, що треба. Перекладаю її із марлі в миску, солю, перчу, додаю яйця, трішки потовченого часнику та додаю декілька ложок муки щоб після переміщування вийшла м’яка маса яка буде спадати з ложки. Обжарюю на олії до золотистого кольору та подаю із сметаною. Оладки виходять ніжні, гармонійного смаку та ситні. І головне – довго не проїдаються.

З 09.07 почали готувати страви з картоплі нового врожаю. Найпершою достигла картопля ранньостиглого сорту Престо. Вона навіть не цвіла, дуже скоро полягла та почала жовтіти. Кущі повністю не викопували, а обмежились відбором окремих більших картоплин. Шкірка ще щищається, але вже не цілими шматками як у молоденької картоплі. Це означає, що оту молодюсіньку, хоча і водянисту, але смачну картопельку цього сорту вже пропустили.

Борщовий набір також вже на столі. Бурячки ніби просяться до столу: «Якого вибереш?».  Моркву потихеньку почали тягати ще раніше. Розпочали з посіяної під зиму, адже вона найбільша. А тепер церемонії проривання відклали і процес перейшов в лопатний режим. Першою копаємо моркву сорту Шантане. Морквини конусовидні, товсті, великі. Вибираємо  всю під ряд скільки треба. Єдиною незначною неприємністю є цвітушність поодиноких рослин цього сорту.

Саме в розпалі сезон збору різноманітних видів капусти. Серед них білоголова красуня Куор Ді Буе Гроссо із конусовидними головками. Хоча цей сорт вважається раннім, як на мене, середина липня це не так вже й рано. Зате Куор Ді Буе Гроссо на відміну від багатьох ранніх капуст має рівненьке, не покручене листя, а тому вона чудово підходить для приготування як салатів, так і для голубців.

У цвітної капусти сорту Опал РЦ перші головки зрізали ще 28.06. Броколі, посіяна в ті ж самі строки, достигла на тиждень пізніше. Кожного разу, дивлячись на міцненькі, тугенькі, молоді головки капусти, вагаємось – зрізати сьогодні, чи нехай ще трохи поросте. Вони, звичайно, могли б підрости та переважно буваємо на дачі раз в 6-7 днів. За цей час головки капусти можуть не тільки збільшитись у розмірах та вазі, але й перестигнути і навіть зацвісти бо по своїй природі являють собою не що інше, як суцвіття. Особливо схильна до цвітіння броколі. Не проґавити час збору дуже важливо ще й тому, що перестигла капуста має низькі харчові якості. Отож, зазвичай віддаємо перевагу рішенню про збір врожаю та зрізаємо нехай менші, але якісні головки.

Баклажани збираємо з 09.07. Для цієї культури в наших природно-кліматичних умовах до того ж у відкритому ґрунті це досить рано. Зазвичай на нашій дачі баклажани починаються з другої половини липня. Думаю, що це завдяки гібриду Найт Леді і справа не в якійсь його скоростиглості, бо за інформацією виробника це середньостиглий сорт, а в здатності успішно протистояти не дуже сприятливій для теплолюба – баклажана західноукраїнській погоді. До того ж, збираємо не поодинокі плоди гібриду Найт Леді, а кілограмові партії. Посіяний в ті ж самі строки і такою ж датою появи перших сходів баклажани сорту Цаконіки, представлені виробником як ранньостиглі, набрали товарних розмірів лише через тиждень, що загалом також дало вихід продукції трішки скоріше як в попередні роки. Та такій ранньостиглості ми тільки раді, адже «синенькі» любимо і готуємо з них багато страв. Нам вони дуже смакують піджарені на олії з мороженими білими грибами, а далі трішки протушковані в сметані. Якщо обсмажити цілу дрібну картопельку до рум’яної скоринки, окремо баклажани до золотистого кольору, а потім все це з’єднати, добавити сметану, масло, спеції та протушкувати 20 хвилин – за вуха не відтягнеш. Фаршировані сумішшю м’яса, відвареного рису, помідорів, піджарених своїх серединок, посипані сиром та запечені в духовці взагалі є мрією гурмана. Такий ось він – делікатесний баклажан.

Шпарагова квасоля на нашому столі настільки популярна, що отримавши першу продукцію 04.07, стараємось мати її максимально довго – до жовтня.

 Якби не морози, вирощували б її цілий рік. А так приходиться створювати запаси шляхом заморожування злегка приварених стручків.  Та основну ставку робимо на приготування свіжих лопаток. Це може бути окрема страва із шпарагової квасолі, а може бути овочевий мікс. Дуже вдало поєднуються молоді стручки із бобами молочної стиглості, збір яких від посіву 15.04 саме проходить. А якщо ще додати шматочок м’яса… Коментарі стають не потрібні.

Правда, спочатку біля 30-ти хвилин варимо лише зерно бобів, а вже потім додаємо подрібнену шпарагівку, та підсмажене з морквою і цибулькою м’ясо та ще з півгодини все це тушкуємо на повільному вогні. За 5-7 хвилин до закінчення приготування у вариво добавляємо трішки підсмажену муку. Овочі виходять як би в густому, ароматному соусі. Особливого шарму  страві надає гіркий перець.

Гіркого перцю у нас аж забагато. Ще зимою, підбираючи насіння перцю для вирощування в поточному городньому сезоні, вирішили обзавестись своїм. Заплановане вдалося і зараз маємо на балконі три розкішні кущі, обвішані стиглими та зеленими перчинами і до того ж всипані квітами.

Вийшло дуже зручно – перейшов на балкон, зрізав скільки треба, а решта чекає своєї черги. Догляд мінімальний. Земля родюча, поживи достатньо. Ні тобі шкідників, ні хвороб. Знай час від часу полив і збирай. На наступний рік треба буде так знову посадити, тільки не три, а два кущі. Враховуючи врожайність, три це перебір.

На грядках окремі сорти солодкого перцю ввійшли в стадію технічної стиглості, а наш Різдвяний перчик почав набирати колір.

Огірки також радують щедрим врожаєм. Звичайно, що першими, 26.06, почали плодоносити огірки, вирощені із розсади. А зараз підійшла черга посіяних безпосередньо в ґрунт. Не знаю чому, але мені огірковими гірляндами більше хочеться любуватись, а не поспішати знімати.

Із свіжих огірків переважно готують салат із сметаною. Та що то за огірковий салат без цибулі. А цибуля вже також те, що треба. Молода, соковита, напівгострого смаку. Це про сорти, що вирощуються із насіння через розсаду і ще продовжують рости. Найбільші цибулини у сортів Бронзовий шар (червоноголова) та Аліса Крейг (білоголова).

. Якщо хочеться зеленого, ніжного пера з білосніжною тоненькою ніжкою-основою, то сіянка сорту Марковська зараз саме така, хоч на картинку.

Та найбільше тішимось помідорами збір яких розпочали 04.07. Першими достигли сорти Потрібний розмір, Пудовка жовта, Рум’яні та Амурський тигр. Які ж вони, ці перші, чомусь смачні!

За ними підтягнулись Мрія, чері Батерфляй.

А скільки ще сортів готові ось-ось стартанути. В цілому, вигляд кущів, рясно обвішаних поки що зеленими помідорами, дає сподівання на хороший врожай.

Липень ягодами нас також не обділив. Малина, вишня, черешня, ласуй скільки хочеш. Особливо малиною, бо ця ягода допоки притрясеться на базар, а звідти до дому вже абсолютно не має того привабливого вигляду про який кажуть, що аж хочеться з’їсти. А на кущі, ніжна, недоторкана, налита соком так і проситься до роту. Тому дивись туди-сюди і хтось з нас смакує в малиннику ароматною ягідкою.

Квіти підтримують в хорошому тонусі не тіло, а душу. Вони є окрасою і розрадою. Розвіюють тривоги, піднімають настрій, лікують стреси та дарують радість. Без них просто ніяк не обійтись. І середина літа щедро їх нам дарує. Літечко, дякуємо тобі за всі твої подарунки!

16 липня 2016р. (t: +13,5 /+26,0 ⁰С)