Наукова думка, розвиваючись на фундаменті вже здобутих знань, дає можливість невпинно добиватися прогресу в найрізноманітніших сферах людської діяльності. У сільському господарстві на хвилі НТП також спостерігаються сталі тенденції позитивних змін, спрямованих на зменшення витрат ресурсів за постійного зростання продуктивності. У цьому плані сучасні селекційні розробки є безсумнівним двигуном збільшення врожайності. Частину досягнень взагалі можна назвати креативними, як от, наприклад, у генетичній і клітинній інженерії.

Не обминув прогрес і здавалося б такої буденної культури, як горох. Поруч із виведення сортів і гібридів, з підвищеною опірністю до несприятливих чинників, покращенням якості зерна, створюються нові форми у яких змінюється навіть зовнішній вигляд. Великих втрат врожаю та ручної праці вдалося уникнути після виведення напівбезлистих, а то й безлистих, вусатих сортів та гібридів гороху із високою стійкістю до вилягання. Ось, наприклад, у таких сортів, як Харді, Готівський, Менгір, Донана, верхні листки морфологічно трансформовані в несправжні вуса завдяки чому вони абсолютно не потребують ніяких опор і утримуються у вертикальному положенні завдяки зчепленню між собою сусідніх рослин.




Слід сказати, що багато новинок, які потрапляють на внутрішній ринок України значною мірою призначені для великих сільськогосподарських підприємств. До послугів цих формувань широка мережа представництв виробників насіннєвого матеріалу, система оптових цін і сертифікація кожної партії насіння. Це вагомі переваги. Та нам, звичайним дачникам, не завжди підходить те, що купують агрокомплекси. Адже для нас абсолютно не має значення чи підходить цей горох для комбайнування, його здатність довго зберігатися чи підтримувати товарний вигляд під час транспортування. Нам насамперед треба щоби шкірочка була тоненька, зерно солодке й щоби довше не старіло, а вже збирати чи лущити ручками нам абсолютно не тяжко, навіть прикольно, особливо коли врожай на славу.

Та вирощування овочів без сюрпризів не буває й нерідко вони виникають через недобросовісних продавців насіння. Пропозиція-то, широка, але, на жаль, розвелось у нас фірмочок типу «Роги й копита», понасипають насіння в пакетик, а що за воно, хтозна, гарантій ніхто не дає. Нерідко читаєш – вичитуєш написи, перебираєш – вибираєш що до вподоби, як би визначився. Сієш, доглядаєш, а виростає не завжди те, що очікував. Та що там говорити, інколи навіть відомі фірми дають маху. Вихід один – орієнтуватися не на відомі, а на професійні, репутацію яких перевірено роками.

У цьому році вибір впав на горох сорту Драгон, розробка чеської компанії SEMO, представленого ПрАТ «Агріматко». Також зацікавив нас сорт Дінга. Але тут вирішили дещо поекспериментувати і придбали цей сорт від Садиба Центр, 20 г за ціною 5,50 грн. і того ж таки Агріматко, заплативши за 5-ти грамовий пакетик насіння 2,50 грн. Обидва фасувальники зазначили, що виробником насіння є німецька фірма Satimex. Вирішили, що подивимось, чи виросте горох один в один. Дінга має бути і в Африці Дінга, а хто фасувальник – не повинно мати значення. Даний сорт гороху не є новинкою на просторах України, адже внесений у Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні ще в 1995 році й ідентифікувати його не буде дуже складно.




Отож, 25 березня заклали дві грядки і на одну посіяли улюблений високорослий сорт Телефон,  а на другу, висіяли насіння середньорослих сортів гороху:  Авола,  який за щедрий врожай та хороший смак полюбився нам ще минулого року та два нових сорти – Дінга і Драгон. Сорти підбирали з тим, щоби якомога довше мати змогу ласувати молодим зеленим горошком, оскільки вони різняться строками достигання: Драгон дуже ранній, Авола – ранній, Дінга – середньостиглий, а після них – Телефон. За фактом так і вийшло. Можна висівати насіння одного сорту в декілька строків з інтервалами в 10-ть днів, але це досить морочливо, адже постійно приходиться з тим горохом порпатись. Весною й так голова йде обертом від валу справ, а тут ще щоби про горох не забути. Це вже занадто. А так в найбільш оптимальні строки за раз все посіяли і крапка. Гороху добре, і нам чистий спокій.

Сіємо горох як можна раніше, щоби максимально використати запаси вологи в ґрунті та й пошкодження врожаю гороховою зернівкою чи іншими шкідниками и завдяки цьому вдається уникнути. Особливо чисте зерно отримуємо із надранніх та ранніх сортів. А весняних приморозків сходи гороху не бояться. Як уже не лютував мороз у цьому році після 18 квітня та 9–10 травня, навіть цвіт у яблунь почорнів, а гороху хоч би що. А от запізнись із посівом і втратиш половину врожаю. Хоча востаннє висівати насіння можна ще наприкінці червня, розраховувати на щедрий врожай за пізніх посівів не варто. У середині літа горох може потерпати від борошнистої роси. Брак вологи в цей період також не додає йому сили. А от за березневого висіву коренева система добре розростається, як у глибину, так і в ширину, що дає рослинам змогу діставати воду з нижніх, більш багатих на неї, ґрунтових шарів. Звідси й рослини потужніші та врожай вищий.




Насіння перед посівом не замочуємо й ніяких інших маніпуляцій із ним не робимо. Сіємо сухим. Так воно краще балансує із землею. Є волога – вбирає воду, бубнявіє й потихеньку прокидається. Нема – лежить і чекає кращого часу. До того ж, повільне проростання позитивно впливає на розвиток і хоча сходи з’являються пізніше, рослини виходять міцнішими, а врожай вищим. Якщо ж висіяти замочене, є висока ймовірність, що весняне сонечко з вітерцем на пару підсушать землю і вона почне інтенсивно забирати вологу в зернини, що може призвести до загибелі тендітного паростка.

За раннього посіву враховуємо той факт, що земля ще не встигла після зими прогрітися, а тому горошини заглиблюємо в землю аби лишень покрились. Якщо ж насіння надміру заглибити, то є велика ймовірність, що в холодній, сирій землі воно просто загниє, струхлявіє. Якщо є потреба у додатковому теплі та збереженні вологи, посіви накриваємо плівкою.

Насінинки в рядку розкладаємо густенько, через 5 см, а якщо посівний матеріал не досить якісний, то й через 2,5 см. Горох не боїться такого загущення. Лишні пророслі горошинки за бажання можна відсадити чи залишити все як є. На ранніх стадіях горох дуже добре переносить пересаджування. Гірше коли на сходах матимемо «залисини».




Перші росточки появилися через 12–14 днів. Найгірше зійшов горох сорту Дінга від Агріматко. Отримали лише декілька рослин які згрупувалися на початку рядка, а решту вільної площі засадили надлишковими сходами гороху сорту Дінга від Садиба Центр. На початку травня, як тільки стало тепліше й  у рослин покращились обмінні процеси, рослин двічі підживили комплексними мінеральними добривами (суміш № 2 Мітлайдера). Після цього горох почав підніматися просто на очах і 26 травня вже розпустилися перші квіти-метелики сорту Драгон. Проблему з підв’язуванням вирішили вже давно. Для цього достатньо мати декілька кілочків, які забиваємо в землю через 70 см та синтетичний шпагат, яким обтягаємо рослини з двох сторін закріплюючи його після кожного інтервалу на кілку. По мірі росту рослин процедуру повторюємо. З часом утворюється така собі міцна шпалера в якій горох добре підтримується, гарно освітлюється та провітрюється.

Перший врожай молодого зеленого горошку сорту Драгон почали збирати 16.06. Через 6-ть днів естафету перейняв сорт Авола, за ним пішов сорт Дінга, а Телефон отримаємо десь на початку липня.

Драгон. Цей сорт чеської селекції (фірма Семо) справив дуже приємне враження. Уже від початку відрізнявся інтенсивними темпами росту. Як би поспішав поперед усіх. Зацвів, а відповідно достиг одним із перших. Рослини середньорослі, біля 80–85 см у висоту. Стручки довжиною 9–10 см, шириною 1,2–1,4 см, злегка зігнуті, вміщують 8–9 зернин. Горошини не дуже великі, приємного смаку. Плодоношення рясне. Говорити про загальну врожайність не виходить, бо посіяли його небагато й майже весь з’їли ще не грядці. Завдяки скоростиглості, зерно дуже чисте адже до них не встиг добратися жоден шкідник. Наступного року обов’язково посіємо його знову. З огляду на різні строки достигання він буде чудовою парою для врожайного сорту Авола від того ж таки розробника – чеської фірми SEMO.

Дінга. Щодо гороху, який ми вирощували із насіння, запропонованого фірмами Агріматко та Садиба Центр, то вже давно запідозрили, що один із них не є сортом Дінга. Рослини не сильно різнилися будовою стебла чи листя, але темпи розвитку були помітні відразу. У фазу цвітіння вони вступили також не одночасно, а ось коли почали підростати стручки й розпочало наливатися зерно, стало очевидним, що маємо два зовсім різних сорти.

Горох від Агріматко достиг першим. Боби мали злегка вигнуту форму, завдяки чому скидалися на шабельки. Стручки досить довгі – 10–11 см. Наповненість зерном хороша, адже містили, як правило, 10 повноцінних досить величеньких насінин, приємного смаку. Про врожайність говорити важко, адже на весь пакетик зійшло лише 2 насінини. Загалом цей горох справив хороше враження й наступного року ми його спробуємо виростити ще раз.

Горох від Садиба центр нам, навпаки, не сподобався. Серед середньорослих сортів, що вирощувались у цьому році, почав достигати останнім, а тому нерідко траплялося зерно, пошкоджене гусеницями горохової плодожерки. Стручки рівненькі, довжиною 7–8 см і містять 7–8 невеликих зернин. Горошок смачним також не здався, адже молоде зерно недостатньо цукристе, дуже скоро старіє та набуває насиченого горохового смаку. Врожайністю горох також не здивував.

Роздивились, скуштували, залишилося порівняти отримані види гороху з описом сорту Дінга, наданими його розробником. Виявилось, що горох, який виріс із насіння, запропонованого ТМ «Агріматко» повністю відповідає всім характеристикам, а от горох від ТМ Садиба Центр – абсолютно не сорт Дінга. Прикро, адже досі вважали їх поважними учасниками ринку. Хотілося б сподіватись, що це хоча неприємний, але поодинокий випадок. Але, усе ж таки, наступного разу, якщо вподобаний сорт будуть пропонувати декілька розповсюджувачів, вибір впаде точно не на продукцію, розфасовану ТМ Садиба Центр, навіть якщо ціна там буде нижча. Краще ми заплатимо за якість, нехай навіть більше.




На нашому дачному городі розгорається урожайна пора. На арену вийшли огірки. Вирощений через розсаду посіву 06.04 гібрид Еліза плодоносить ще з 10.06. Але це так, посмакувати, бо маємо тільки декілька рослин. Гібриди Еколь та Грін Пік, як основні посіви, зроблені 27.04 підтягнулися лишень зараз.

Зате капусти якої хочеш і скільки хочеш: цвітна, броколі й навіть пекінська. Рання вже так гарненько поскручувалася в головки, але ще не ріжемо, нехай підросте ще тиждень-другий.

На перцях тиждень назад зрізали всі великі зелені перчини і він бігом кинувся зав’язувати нові. Час є, літо ще довге, достигне.

Полуниця йде на спад. Хоч так не хочеться. Добре, що є ремонтантні сорти плодоношення яких днів за десять тільки розпочнеться.

29 червня 2017р. (t: +18,9 / +31,8 ⁰С)